За останні роки тисячі українців та українок стали потужними лідерами громадянського суспільства. Чи не найбільше участі волонтерського руху потребував Південь. Тож Platfor.ma вирішила підтримати волонтерів з Херсонської, Запорізької, Одеської та Миколаївської областей у проєкті «Лідери Півдня». Ми оголосили open call й попросили номінувати активістів — і отримали понад 120 заявок. З них ми вибрали найяскравіших особистостей та поговорили з ними.
Сьогодні у «Лідерах Півдня» — Євген Гомонюк з миколаївської ініціативи MY ART, яка вже багато років проводить у місті різноманітні події та допомагає зберегти й популяризувати культурну спадщину.
З чого почалася історія MY ART?
Взагалі це неформальне об’єднання мінімум трьох громадських організацій. У 2017 році ми готували фестиваль актуального мистецтва Mykolaiv Art Week. Звідти й назва — перші дві літери Mykolaiv + Art. Далі просто йшла еволюція: все доєднувалося, розросталося.
Зараз в основній команді три людини, вони ж співзасновники. Ще є постійний відеооператор та дизайнер. А під конкретні проєкти набираємо команду з нуля.
Чим ваш проєкт вже дійсно пишається?
Мабуть, тим, що проводили фестиваль Mykolaiv Art Week навіть у ковідні часи та у 2023-му. Пропустили лише 2022-й, коли Миколаїв став прифронтовим містом.
Крім того, ще з 2022 року ми активно займаємося темою деколонізації, проводили опитування, дослідження. І наші висновки фактично стали основою для роботи топонімічної комісії, яка перейменовує вулиці від імперських назв. 90% наших пропозицій були прийняті. Ми дійсно цим пишаємося, адже до нас у Миколаєві ніхто цю тему взагалі не підіймав. Деякі назви досі не перейменовані, але робота йде, всього обговорюється близько 200 вулиць. Та й загалом треба ж не тільки перейменувати, а й популяризувати нові назви, пояснити містянам, на честь кого це названо і чому це важливо.
Ще протягом чотирьох років оцифровуємо колекції місцевих музеїв, вже опрацьовані понад 2000 експонатів.
Взагалі, якщо спитати на вулиці майже будь-якого українського міста про Миколаїв, то згадають, мабуть, в першу чергу кораблі. Але ж насправді це місто з багатою культурою. Яка історія в цьому плані вас найбільше вразила, що незвичайного дізналися про Миколаїв?
Це дійсно місто корабелів. Місто на воді — хоча тут є сумна іронія, бо при цьому Миколаїв вже понад рік живе без питної води, через обстріли у нас капітально пошкоджений водогін. Так що море у Миколаєва настільки поруч, що аж в кранах — там тепер солона вода з лиману. Зате пробурили 250 нових свердловин, і ми тепер жартуємо, що впізнати жителя Миколаєва можна за баклажкою з водою в руках. У нас воду розвозять навіть на трамваях та тролейбусах.
Але якщо повертатися до культури, то можна згадати історію Миколи Аркаса — всі, хто живе на Півдні, думаю, знають це ім’я. Письменник, освітній діяч, меценат, автор знаменитої опери «Катерина» за Тарасом Шевченком. Відкрив у місті «Просвіту». Давав гроші, щоб на той момент за кордоном, у Львові, друкували українські книжки. Ходив в національному одязі, чим дратував свого батька — високопоставленого імперського чиновника. Такий миколаївський аналог Євгена Чикаленка.
І от дуже цікавою є історія його родини. Син Аркаса, якого теж звали Микола, наприклад, увійшов в історію як військовий комендант Києва, особистий охоронець гетьмана Павла Скоропадського і полковник армії УНР. Але паралельно займався театром і після поразки Української республіки продовжив це робити, але вже на Закарпатті, де став директором Руського театру товариства «Просвіта» в Ужгороді.
А онук — звісно, теж Микола Аркас — був філологом і перекладачем. Здійснив перший у новітній літературі України повний переклад «Іліади».
Поки що у Миколаєві немає вулиці Аркасів, є тільки сквер. Але я дуже сподіваюся, що скоро це зміниться. Це ж наша історія, її треба популяризувати, в тому числі нестандартними форматами — в Інстаграмі або через комікси. Ми цим теж займаємося.
За вашими відчуттями, які етапи за час повномасштабного вторгнення пройшов сам Миколаїв та його мешканці?
Про проблеми з водою я вже казав. А ще була серйозна паливна криза. Місцеві урбаністи тоді жартували, що повномасштабна війна перетворила Миколаїв на справжнє європейське місто, адже всі пересіли на велосипеди. Парадоксально, але виросли й продажі квитків на трамвай, теж почали ним набагато більше їздити. Рослинність з’явилася, бо комунальники не могли нормально доглядати місто — урбаністи теж раділи, що те, за що вони боролися роками, сталося само собою.
Крім того, змінилися й жителі. Багато хто поїхав, але натомість сюди приїхали люди з Херсонщини, з різних тимчасово окупованих територій. Для них Миколаїв став другим домом. Тобто загалом зараз місто переживає дуже серйозну трансформацію.
Серед іншого ви допомагаєте Миколаївському краєзнавчому відновити експозицію. Розкажіть про це, будь ласка?
Це унікальний музей, адже навіть сама будівля є важливою — це Старофлотські казарми, середина 19 ст. Їх побудував англійський архітектор Карл Акройд. До речі, скоро на його честь можуть перейменувати одну з вулиць.
У нас з музеєм два спільних проєкти. Перший — ми дійсно допомагаємо відновити експозицію, що постраждала від російських обстрілів. Тоді також були розбиті тридцять скляних вітрин, відновлюємо з нуля. Друга складова — співпраця з оцифрування експонатів, зокрема фотографій та історичних листівок.
Збереження всіх цих артефактів — це надзвичайно важливо. Адже вони доводять, що у Миколаєві було життя і до всіляких Потьомкіних та Катерин з їхнім «руським миром». Насправді люди жили тут тисячоліттями й лишили багату спадщину. Нам треба просто її досліджувати та знати, розуміти, про що ми взагалі. Здається, люди нарешті почали цим цікавитися.
Я дуже радію, коли ми щось зробили, а це змотивувало когось теж почати якусь активність. Ми колись проводили онлайн нетворкінгові зустрічі — і тепер багато людей, з якими тоді познайомилися, вже самі втілюють у Миколаєві різні проєкти. Це дуже надихає.
А що MY ART планує робити далі?
Головний план — дожити до перемоги. Але загалом цього року ми хочемо знову організувати фестиваль, розширити співпрацю з музеями та провести промокампанію щодо нових назв вулиць. Тобто будемо продовжувати просвітницьку роботу, щоб у Миколаєві точно знали, яке це древнє та цікаве місто.
Проєкт «Лідери Півдня» реалізовано за підтримки проєкту Агентства США з міжнародного розвитку USAID «Зміцнення громадської довіри (UCBI) + логотип USAID