На початку 2023 року Platfor.ma випустила книгу «Україна: 50 символів боротьби» про явища, персоналії та образи нашої війни. Придбати її й зараз можна прямо на сайті або в книжкових магазинах. Проте з того часу багато що відбулося. Ми починаємо готувати наступний том, а вибрані глави публікуватимемо онлайн. Ось одна із них.
Росія роками будувала образ своєї військової могутності навколо великих і дорогих речей. Атомних підводних човнів, авіаносців, міжконтинентальних ракет, стратегічних бомбардувальників. Усього того, що має переконувати противника: російський тил — недосяжний, а її стратегічна зброя — недоторканна.
А потім настало 1 червня 2025 року.
Цього дня російські військові аеродроми на відстані тисяч кілометрів від України атакували українські FPV-дрони. Не крилаті ракети, не винищувачі й не диверсанти з вибухівкою. Невеликі безпілотники, які в потрібний момент вилетіли з вантажівок.
Цілями одночасної атаки 117 дронів стали чотири аеродроми — Оленья, Іваново, Дягілєво та Бєлая. На них базувалися літаки, які Росія використовує для ракетних ударів по Україні, зокрема стратегічні бомбардувальники Ту-95, Ту-22М3 та Ту-160. СБУ також повідомила про ураження літаків дальнього радіолокаційного виявлення А-50, транспортних Ан-12 та заправників Іл-78. За даними української спецслужби, загалом було уражено 41 літак, а орієнтовна вартість пошкодженої техніки перевищила $7 млрд.
Це був надзвичайно болючий удар по російському уявленню про власну силу: навіть стратегічні літаки, які вважалися недосяжними для будь-яких ударів, більше не могли почуватися у безпеці.
Операцію готували понад півтора року. За даними СБУ, українські спецслужби доставили дрони до Росії, а потім сховали їх у спеціальних мобільних будиночках, що виглядали як звичайний вантаж. У потрібний момент дахи дистанційно відкрилися. Дрони піднялися в повітря і попрямували до літаків, які РФ використовує для ракетних ударів по Україні і які роками вважалися символом російської військової переваги.
Ця операція наочно показала, як змінюється сучасна війна. Традиційно, щоб уразити стратегічний бомбардувальник, потрібно було мати далекобійну ракету або винищувач, здатний дістатися до нього. Тепер інструментом такої атаки може стати невеликий дрон, який коштує незрівнянно дешевше за літак.
Це не скасовує значення великих озброєнь. Але змінює співвідношення між ціною захисту та ціною атаки. Росія витрачала десятиліття на створення стратегічної авіації. Україна — понад півтора року на підготовку операції, яка дозволила вразити її прямо на аеродромах.
«Павутина» стала символом не лише технологічної винахідливості, а й української асиметрії. Росія має значно більше ресурсів, техніки та людей. Україна не може відповідати їй дзеркально. Тому шукає інші способи: морські дрони проти Чорноморського флоту, далекобійні удари по стратегічно важливих об’єктах, кібератаки, диверсійні операції, FPV-дрони проти танків і, так — вантажівки проти стратегічної авіації.
Це війна, у якій не обов’язково мати більше. Іноді достатньо знайти винахідливий спосіб використати те, що маєш.
«Павутина» стала однією з найпомітніших операцій великої війни. Вона показала, що російський тил не є недосяжним, а стратегічна авіація — недоторканною. А ще посіяла у ворогові страх. Навіть перед звичайною вантажівкою, яка їде російською дорогою. І ніхто не знає, що саме вона везе.