Світовий досвід доводить: місця великих битв можуть бути не лише простором пам’яті, а й туристичними магнітами, що приносять мільйони доларів, створюють робочі місця та відкривають нові можливості для розвитку територій.

Найвідоміший приклад — це Ватерлоо в Бельгії. Саме тут 18 червня 1815 року армія Наполеона зазнала остаточної поразки. До 200-річчя битви відкрили сучасний інтерактивний підземний музей «Меморіал 1815». До комплексу також входять: Панорама битви при Ватерлоо, Пагорб Лева, та історична ферма Угумон, де відбувалися найзапекліші бої. Щороку меморіальний комплекс відвідують сотні тисяч туристів.

Французький Верден є ще одним прикладом, як місце однієї з найкривавіших битв Першої світової війни стало простором історичної пам’яті та пізнавального туризму. Тепер тут розташовані: Меморіальний музей, пам’ятник «Осуарій Дуомон» із 46-метровою вежею, у підземних галереях якого покояться останки понад 130 тис. солдатів. Перед будівлею простягається найбільше французьке військове кладовище, де понад 16 тис. могил солдатів. А ще туристам доступні для відвідування форти Дуомон та Во, траншея багнетів та дев’ять сіл, які вирішили не відновлювати, а лише встановити на місці будівель пам’ятні таблички. Щороку Верден відвідує 110–130 тис. туристів.

У Великій Британії історію перетворили на сучасний туристичний продукт на полі битви при Гастінгсі 1066 року. Саме вона визначила подальшу історію Англії. На цьому місці тепер музейний комплекс «Беттлське абатство та поле битви при Гастінгсі 1066 року», який містить інтерактивну виставку, поле битви із дерев’яними скульптурами нормандських та саксонських воїнів, Камінь короля Гарольда (де загинув останній англосаксонський король Гарольд Годвінсон) та виставку у надбрамній вежі з унікальними артефактами й панорамним видом на поле бою. А ще щороку тут відбувається історична реконструкція битви за участю понад 500 реконструкторів з усього світу. І це місце приваблює 120–140 тис. туристів щороку.

Особливий інтерес для України становить досвід Польщі. На місці Грюнвальдської битви 1410 року тепер знаходяться музей, меморіальний комплекс і великий історичний парк. Щороку в липні тут проходить одна з найбільших у Європі реконструкцій середньовічної битви. Для навколишніх громад ця подія стала одним із головних драйверів розвитку туризму, малого бізнесу та сфери гостинності.

Попри різні історичні епохи, усі ці місця мають спільну рису. Вони не романтизують війну, а допомагають зрозуміти її наслідки через музеї, історичні реконструкції, мультимедійні експозиції, мобільні застосунки, аудіогіди й тематичні маршрути. Завдяки цьому поле битви перестає бути лише географічною точкою на карті й перетворюється на місце, де історію можна побачити, відчути та осмислити.

Але чи обов’язково для цього одразу потрібні масштабні музейні комплекси та великі бюджети? Досвід того ж Грюнвальда показує, що все може початися значно простіше — із першого кроку: дзвінка чи ініціативи.

У 1992 році члени Варшавського братства меча та арбалета зателефонували голові сільської ґміни Грюнвальд Генрику Качпшику і запропонували влаштувати реконструкцію битви на місці зіткнення між польсько-литовськими військами та Тевтонським орденом. На першу реконструкцію приїхало автобусом лише 17 осіб. А вже через чотири роки кількість учасників виросла до 500 і ще 50 тис. туристів спостерігали за реконструкцією.

Ця історія важлива для України ще й тому, що створенню туристичного місця передує значно менш видовищна, але принципово важлива робота: потрібно точно встановити, де саме відбулася битва.

Україна

Археологічні дослідження полів давніх битв набагато складніші за історичні розшуки. Адже, зазвичай, візуальних ознак стародавніх баталій не зберігається, а їх описи мізерні.

Реалізація проєкту «Місцями давніх битв: анімовані реконструкції подій, що змінили хід історії» — це не справа кількох місяців, упродовж яких він триває офіційно в рамках гранту УКФ, і навіть не одного календарного року. Це багаторічні напрацювання і пошуки, корені яких сягають ще 2007 року.

Саме тоді експедиція Центру археології під керівництвом В’ячеслава Шерстюка досліджувала курган доби бронзи на Шар-горі. Паралельно провели перші археологічні розвідки всього пагорба. Наступні роботи (досліджувався курган на Лисій горі, поруч) проводилися у 2014 році. Зокрема і з метою визначення перспектив пошуку та локалізації місця важливої історичної битви.

Битва під Говтвою відбулася у 1638 році під час козацько-селянського повстання. Коронне військо Речі Посполитої намагалося придушити повстання, а Говтва стала одним із важливих епізодів цієї кампанії. Тут повстанські загони завдали поразки коронному війську, змусивши його відступити. Тож пошук місця битви був важливим не лише для археології: йшлося про можливість точно визначити простір, на якому відбувалися події одного з ключових повстань XVII ст. 

Археологам вдалося віднайти та локалізувати багато ландшафтних орієнтирів на місцевості, які згадувалися Шимоном Окольським, очевидцем тих подій, та були описані ним у його відомому «Щоденнику». Залишалося лише питання віднайдення місця табору в Буняківці.

Краєзнавець та воїн Віталій Лямкін віднайшов рештки оборонних споруд у селі Буняківці, неподалік Шар-гори, а вже наступне їх обстеження дало змогу В’ячеславу Шерстюку повʼязати залишки цих укріплень саме з табором коронного війська, що готувалося до нападу на містечко.

Невдовзі після цього В’ячеслав Шерстюк опублікував наукову роботу з детальною реконструкцією як ходу подій баталії, так і основних її локацій. Таким чином, поле давньої битви біля Говтви перейшло з розряду «хто знає, де то було, десь тут» в ранг «це було саме тут».

Це вже дає можливість не просто говорити про подію в минулому, а створювати навколо неї маршрути, карти та інші способи розповідати історію на місці самої події.

У 2020 році Центр охорони та досліджень пам’яток археології Полтавської обласної ради реалізував проєкт, результатом якого стала поява онлайн-карти памʼяток Полтавщини. Однією з родзинок цієї мапи стали віртуальні маршрути, якими можна було не виходячи з офісу чи будинку помандрувати Полтавщиною. Один з маршрутів — це саме поля давніх битв Полтавщини, місцевості, де творилася доля України, та частково Європи, останні тисячу років.

Тож масштабний музейний комплекс — не обов’язково перша точка такого шляху. Спочатку з’являються дослідження, потім — точне місце на карті, реконструкція подій, маршрут і спосіб розповісти про них. Можливо, колись і ці напрацювання стануть кроком до створення справжніх музейних та виставкових комплексів в Україні на місцях древніх битв.

Бо, як показує досвід, іноді достатньо одного чи декількох мрійників, щоб навіть неможливе стало можливим.

Матеріал підготовлений в рамках проєкту «Місцями давніх битв: анімовані реконструкції подій, що змінили хід історії» — циклу із 5 науково обґрунтованих реконструкцій битв XIV–XVII століть, які впливали на формування української державності та хід історії Східної Європи, у форматі анімаційних фільмів. Реалізує: Центр охорони та досліджень пам’яток археології Полтавської обласної ради за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Мистецтво в кадрі».