15 серпня в Україні відзначають день археолога — професійне свято вітчизняних Індіанів Джонсів та Лар Крофт. Ці люди допомагають нам зазирнути у минуле та побачити життя наших предків, відтворюють історичні події та зберігають важливі для нашої ідентичності артефакти. Завдяки їхнім зусиллям маємо скіфське золото, знамениту стоянку мисливців на мамонтів та навіть рештки динозаврів. А що ж цікавого виявили за останні 15 років? Platfor.ma підготували підбірку визначних археологічних знахідок на теренах України за цей період.
«Меч Святослава Хороброго»
У 2011 році простий запорізький рибалка випадково «упіймав» замість карася старовинний меч. Гачок просто зачепився за іржу на зброї, тож чоловік витяг з Дніпра поблизу Хортиці очевидця бойових дій X століття. Вага артефакту близько кілограма, довжина — майже метр, має орнамент на хрестовині, руків’я оздоблене золотом, сріблом і міддю.
Спеціалісти прийшли до висновку, що настільки якісний і багато оздоблений меч міг належати й самому князю Святославу. Єдиний син Ольги та Ігоря, батько Володимира Великого загинув у бою з печенігами саме поблизу острова Хортиця у 972 році.
Під час реставрації на знахідці ще й знайшли напис «ULFBERHT» (Ульфберт) — це ім’я, яке в Середньовіччі стало своєрідною торговою маркою зброї. Кілька століть воно означало найвищу якість виробу — і саме такий меч міг бути в руці знаменитого войовничого князя під час його останньої битві.
Майже тисячорічна писанка
Стародавні писанки не завжди виглядали так, як сучасні. Вони радше нагадували брязкальця — саме яйце було глиняним і порожнистим, а всередину поміщали камінець. Писанка фактично ставала шумовим предметом, які в слов’янській традиції було заведено робити на Великдень. Наші пращури вірили, що такі культові речі мали різноманітні сили, наприклад, обіцяли врожай та слугували оберегами від темних сил.
Унікальною знахідкою стала така глиняна писанка, яку відшукали у 2013 році на березі водосховища у Демидівському районі на Рівненщині. Вік — 950 років, стан — ідеальний, ніби зробили буквально вчора. Саме це й визначає цінність артефакту, адже до того знаходили тільки фрагменти настільки старих символічних яєць — а тут ціле і неушкоджене. Розпис на поверхні виконаний у вигляді хвиль та колосків, що символізують родючість. Зараз експонат зберігається в Рівненському обласному музеї.
Одне з найбільших в Європі поселення готів
Археологічні знахідки бувають різними за обсягом та розмахом — від перснів до цілих осередків древніх народів. Так, у 2015 році на Харківщині, біля села Войтенки, розкопали поселення і могильник 3-5 століття н.е., які належали готам. Цей давньонімецький союз племен, батьківщиною якого вважається Скандинавія, жив на величезній території й за століття міграції пройшовся ледве не через всю Європу.
Місцеві готи-землероби не були войовничим народом — поселення не мало особливих укріплень, а у похованнях майже не знаходять зброю. Зате готи на досить високому рівні володіли гончарством, що також підтверджується знахідками у могильнику: численними предметами побуту та посудом. Крім того, знайшли бронзові прикраси, зброю, знаряддя праці, срібні римські монети, залишки глинобитних будинків та близько двох сотень стародавніх поховань. Масштаби тут такі, що у 2023 році навіть почали обговорювати ідею створити на місці цього могильника цілий музей.
Городницький скарб
Одного дня рибалка Сергій Комар з селища Городниця на Житомирщині вирішив накопати собі піску для якихось робіт. Але на глибині буквально кількох десятків сантиметрів зустрів дещо незвичайне. На щастя, він повідомив про це науковців — і унікальна знахідка стала частиною світового надбання. Адже тоді простий рибалка натрапив на скарб, який був свідком епохи розквіту Русі.
За всю історію археології було знайдено лише кілька сотень срібників — монет, що карбували київські князі. Востаннє подібний скарб відшукали ще 150 років тому, у 1876-му. Але у 2020 році у Городниці знайшли аж 32 такі монети. На 27 з них зображено тризуб — символ Володимира Великого. Їх карбували з кінця X століття до смерті князя у 1015 році. Інші 5 монет — ще більш рідкісні, з двозубом Святополка Окаянного (так його прозвали за вбивство братів). Їх могли викарбувати у період з 1015 до 1019 року. Згодом група Житомирської археологічної експедиції віднайшла тут ще шість монет: п’ять часів Володимира та одну часів Святополка.
Про древність поселень у цих місцях та археологічні багатства вчені знали давно. «Тут настільки насичений шар, що він буквально хрустить під ногами. Ви йдете просто по кістах, по кахлях, по склу. Тут і давньоруський матеріал, і пізньосередньовічний, XVII-XVIII сторіччя», — розповідав співробітник Інституту археології НАН Андрій Петраускас.
Але саме Городницький скарб став проривною знахідкою — і приводом придивитися до древнього князівського поселення ще уважніше.
Найдревніше поселення первісних людей у Європі
У березні 2024 року авторитетний науковий журнал Nature опублікував дослідження найдревніших досліджених шарів стоянки первісних людей біля Королево на Закарпатті. Поселення тут знайшли ще у 1970-х, але питання того, коли саме сюди прийшли люди, лишалося відкритим.
В новому дослідженні вчені використали одразу два методи датування поховань за допомогою космогенних нуклідів. В результаті стало зрозуміло, що вік закарпатських знахідок сягає орієнтовно 1,42 млн років.
Це робить стоянку гомінідів біля Королево найдавнішою в Європі — принаймні серед тих, які вдалося надійно датувати. Це також заповнює просторовий і часовий розрив у знаннях світової науки між появою перших людей на Кавказі приблизно 1,85–1,78 млн років тому та їхнім приходом у південно-західну Європу близько 1,2–1,1 млн років тому.
Скіфський воїн з давньою амфорою
Археологи вже багато десятиліть досліджують Мамай-гору на березі Дніпра. Колись поруч із нею знаходилося велике поселення скіфів, що навіть вважалося столицею їхньої держави. Від кам’яної доби й до Середньовіччя на цьому пагорбі відбувалися поховання, які не раз дарували науковцям цікаві знахідки. Але у 2019 році запорізькі археологи знайшли на Мамай-горі дещо дійсно важливе.
Одне з відкритих поховань належало старшому чоловікові — на жаль, його колись давно вже розграбували мародери. Зате в другому зберігся скелет юнака 18-20 років. Ймовірно, хлопець був зброєносцем якогось поважного воїна. Поруч із ним знаходилися різноманітні предмети: кінська збруя, бронзові та кістяні стріли, бойова сокира, незвичайна прикраса з зубів оленя та золота сережка незвичайної форми, яку науковці раніше не зустрічали. Крім того, юнака поховали у нашийній підвісці з золота із закріпленим у ній шматочком крейди — що могла символізувати така прикраса, теж наразі невідомо.
У похованні юнака також знайшли два ще цікавіші артефакти. Як-от скіфський короткий меч акінак неймовірної краси. Час не пошкодував зброю, проте золота обкладка, витончені візерунки та оздоблене руків’я збереглися. Востаннє подібну зброю в України знаходили 1899 року на території Сумської області.
Також поруч зі скелетом була сіроглиняна амфора, що датується серединою VI – початком V століття до нашої ери. І це найважливіше відкриття, адже до того на Мамай-горі найстаріші скіфські артефакти обмежувалися IV століттям до н.е. Тобто ця амфора розширила часові межі перебування скіфів на цій території аж на 200 років. Зараз експонати знаходяться у краєзнавчому музеї в Кам’янці-Дніпровському.
Дніпропетровський Стоунхендж
У 2021 році археологи розкопали у селі Новоолександрівка, що на Дніпровщині, курган віком від 4,5 до 5 тис. років. Той зростав майже тисячу років, а прямо посередині невідомі древні майстри вертикально поставили в землю кам’яні плити, розташувавши їх по колу. Такі конструкції, за одними даними, огороджували священний простір або місце поховання та створювали такий собі храм просто неба. За іншими даними — слугували обсерваторією, простором для астрологічних досліджень. Найвідоміша подібна споруда — Стоунхендж у Великій Британії. Втім, українська «філія» з 64 брил — навіть старша.
Дніпровська споруда має 7,5 м заввишки та 5 м завширшки, а діаметр кола — 16 м. Кожну з плит вирізали власноруч і щільно приставляли одна до одної, попри те, що вага однієї — близько тони. Дослідники припускають, що колись індоарійські племена ховали тут вождів і шаманів.
Танцюючий чоловічок з Пересопниці
Перша в Україні церковна книга, перекладена староукраїнською мовою, була написана в монастирі в селі Пересопниця на Рівненщині. Тепер Пересопницьке Євангеліє вважається видатною пам’яткою культури, а 460-річчя його створення локальні археологи вирішили відсвяткувати масштабними розкопками в селі та дослідженнями залишків того самого монастиря. Тож, коли у 2021 відкрили археологічний сезон, навіть школярі кинули сили на цей квест.
По ходу справи натикалися й на інші знахідки. Наприклад, на фрагмент персня-печатки, який створили близько X-XI століття. На ньому зображена людина, яка, як з’ясувалося після очищування, танцює, а в одній руці немов би тримає бубон. Схожих срібних чоловічків вже знаходили у Мартинівському скарбі, про що ми писали в нашому матеріалі про українську танцювальну традицію. Ці фігури ніби натякають, що наші предки також любили ритмічно качати стегнами та через рух вивільняти свої емоції.
Стародавнє золото
На Полтавщині є урочище, яке тепер називають Більським городищем. Колись тут було величне скіфського поселення, що за площею у кілька разів переважало знаменитий Вавилон. Чимало дослідників ототожнюють городище з великим містом Гелоном, про яке писав ще Геродот.
Більське городище відкрило вченим частину своїх скарбів у 2023 році. Ця місцина налічує близько 400 скіфських поховань, що робить його найбільшим таким некрополем від Дунаю до Дону. Під час розкопок експедиції «Охоронної археологічної служби України» у стародавньому кургані натрапили на раніше невідоме жіноче поховання.
Пані була нівроку, тож крім предметів побуту та посуду у загробне життя з собою забрала золоті вироби, ймовірно, пластини, що нашивали на одяг. Археологи стверджують, що цим знахідкам 2,5 тис. років. Ну а Більське городище — прадавній Гелон — ще чекає на нові відкриття.
Також варті уваги:
Тисячолітній некрополь і шийна гривня. Під час розкопок біля села Острів на Білоцерківщині археологи знайшли понад 10 тис. предметів. Ймовірно, найціннішим є велика складна прикраса на шию — гривня. Це лише друга, знайдена в Україні — попередню відшукали ще у XIX столітті.
Розшифровка свинцевої грамоти. У 2021 році на Хмельниччині у древньому вогнищі знайшли непримітний шматочок металу, обліплений землею. Виявилось, що це згорнута в кілька разів свинцева пластина, яка вся вкрита написами. Київський художник-реставратор Віктор Голуб після місяців роботи зумів розгорнути усі п’ять шарів грамоти. У документі йшлося про худобу, яку треба гнати у столицю, а також про те, що мати адресата хворіє, тож йому слід до неї приїхати. Дослідники звернули увагу на два цікавих аспекти: очевидно українські фонеми, а також те, що навіть прості скотарі тоді володіли писемністю.
Можливий гість з України в Англії. Кілька років тому неподалік Кембриджу знайшли скелет людини. Він був похований один і без будь-яких особистих речей, тож встановити його особу було непросто. Але допомогла генетика та дослідження зубів — виявилося, що ця таємнича людина жила 2000 років тому і була сарматом. Тобто представником того самого племені, що тривалий час базувалося на території України. При цьому дослідження показало, що і він сам роками харчувався так, як було заведено на землях сарматів, і лише згодом емігрував до Британії, змінивши харчові звички. Можливо, він був одним із сарматських вершників, підрозділ яких якраз тоді увійшов в римську армію й був відправлений в Англію.