United By Golf — ініціатива, що виросла з проєкту Всеукраїнської федерації гольфу, яка ще після початку російського вторгнення у 2014 році започаткувала реабілітацію через цей спорт. А після 2022-го вона перетворилася на потужний рух ветеранів, волонтерів і тренерів, які використовують гольф як інструмент ментального та фізичного відновлення після війни.

«Після повномасштабного вторгнення 2022-го проєкт набув зовсім іншого сенсу й обертів. За ці три роки з нами займалися понад 800 ветеранів. З них десь 55 продовжують грати з нами на постійній основі. Один із них вже й сам став у нас тренером, без кінцівки, але всіх перемагає», — розповідає голова United By Golf Наталія Терещук. 

Для порівняння — до 2022-го в Україні було близько 2000 гольфістів. Полів для гольфу по всій країні лише п’ять. З них у час повномасштабної війни продовжують працювати три. Та нелегко і їм — на поля регулярно падають уламки російських безпілотників, які збиває ППО. Подекуди працівникам доводиться засипати кратери від вибухів. А у клубі під Харковом навіть сконструювали спеціальний прилад для трактора, який проходиться між лунками й збирає уламки російського мілітаризму.

Спершу нетиповий для України вид спорту викликав у ветеранів недовіру. 

«Ми заходили в палати, де лежали хлопці, й казали: давайте з нами в гольф грати! Більшість відповідали: та ви що, у мене ж ноги немає, та й взагалі — де я, а де гольф?! Але коли вони все ж наважувалися і приїздили, то бачили цю атмосферу, свіже повітря, спілкування. І поверталися вже самі», — пригадує Наталія.

Для декого рішення все ж спробувати гольф ставало навіть доленосним.

Анатолій Мельниченко втратив ногу у травні 2023-го, коли ворожий дрон скинув на нього вибухівку.

«Ми познайомилися з Анатолієм за кілька місяців після цього. Якщо чесно, я спочатку подумала, що йому десь 50-55 років, так його вразила війна. Він був на візку. Висока ампутація ноги. Але потім виявилося, що насправді йому лише 40. Почав до нас їздити, займатися, грати. Загорівся. Зараз живе в 400 км від Києва, але отримав водійські права, купив машину, приїжджає майже кожного тижня, у чудовій формі. Його дівчина каже, що у нас якась секта», — сміється керівниця United By Golf. 

Інша учасниця спільноти — позивний Герда — теж їздить заради гольфу здалеку, з прикордонного міста Чернігова. За час повномасштабної війни вона пройшла через російський полон.

Володимир Товкіс отримав поранення ще у 2019-му. У нього в голові титанова пластина, на початку реабілітації він навіть не розмовляв. Але спробував гольф і одразу зрозумів — це його. За словами Володимира, це не лише спорт, а й координація, етикет і спокій за містом.

Майже всі ветерани в один голос кажуть, що найбільше в усьому цьому їх приваблює саме спільнота і спілкування. Свіже повітря. А ще — помірні фізичні навантаження, і важливість вміння концентруватися.

Наталія розповідає, що багато хлопців боялися водити машину після поранень. Тому що втрачали здатність концентруватися через ПТСР. Але гольф із цим дуже добре допомагає. Ти зосереджуєшся на м’ячі, на власному спокої, на тому, щоб попасти в лунку — і так кілька годин підряд. Повільна медитація просто неба.

Так спорт, його ритм і спільнота, стає для ветеранів шляхом до повернення в життя. 

А декому — навіть до побудови нового.

Весілля між лунок

«Я майже у всіх наших постійних учасників знаю дружин, дітей. Вони періодично приїжджають разом, адже хлопцям приємно показати, як вони в гольф грають. Один ветеран щопонеділка приїжджає з двома доньками, вже сам із ними займається», — каже Наталія.

Один із воїнів закохався у свою реабілітологиню. Він їздив на гольф, вона займалася із ним. Коли дівчина погодилася вийти за нього заміж, місце для церемонії обрали легко: гольф-поле!

Нещодавно під Києвом пройшов черговий ветеранський турнір. Грали парами за принципом скрембл — це коли б’ють обидвоє учасників, а за заліковий обирається найкращий з їхніх ударів. 

«Ми перемішали новачків із вже досвідченими гравцями. Хороший спосіб згуртувати спільноту. Всі були щасливі — навіть хлопці, які займаються лише кілька місяців, займали призові місця», — пояснює Наталія. 

Ветеранський гольф в Україні продовжує розвиватися. Окрім постійних занять у Києві, почали тренуватися ветерани в Одесі та Львові. 

Вийшли United by Golf і на міжнародний масштаб. Минулого року українська команда з восьми ветеранів завдяки Всеукраїнській федерації гольфу їздила в Мюнхен на чемпіонат для людей з інвалідністю. 

«В основному там були люди, які грають вже років по 15-20 — хтось після ДТП, у когось він народження травма. Після війни були лише з України. Всі на турнірі були вражені, що наші хлопці займаються зовсім недовго, а показали чудові результати. Двоє увійшли в десятку найкращих. Один із них взагалі лише 10 місяців як спробував гольф. Організатори тоді казали: такими темпами ви на наступний рік всі призи позабираєте!» — розповідає Наталія.

Про ще один міжнародний досвід United by Golf писали ЗМІ по всьому світу. У серпні 2025-го Президент Зеленський вручив Дональду Трампу ключку для гольфу. Раніше вона належала українському ветерану Костянтину Картавцеву, який втратив ногу в перші місяці повномасштабного російського вторгнення, рятуючи побратимів. 

За словами Наталії, United by Golf хотіли б більше міжнародних подій: «Якщо ви зараз це читаєте, і можете допомогти, то покличте наших хлопців на якісь турніри! Багато хто з них навіть ніколи не був за кордоном. Але був на війні. Для них це важливо, повірте».