Розкажіть, як з’явився «Рій»?

Я заснувала фонд на початку повномасштабного вторгнення, тому що розуміла — в цей складний час хочу бути разом з військом. Тому у мене було два варіанти: служити в армії, чи стати її підсиленням. Я маю маленьких дітей, тож єдиний вірний крок, який я могла зробити, — офіційно заснувати військовий фонд. Так «Рій» отримав життя. Нашими цінностями є ефективне підсилення війська та важливі зміни в країні, тому ми не розпорошуємося на безсенсові проєкти та не перетворюємось на фонд «добро заради добра».

А чим ви займались до того, як почалося повномасштабне вторгнення? 

Я була мамою в декреті з дітьми на той час трьох і п’яти років. Організовувала благодійні курси для батьків, готувала майбутніх мам і тат до вагітності, пологів. Але 24 лютого 2022 року я сказала всій своїй команді, що передаю проєкт і перенаправляю свої сили на допомогу військовим. Я відчула правильність цього рішення з першими вибухами в Києві.

Яка концепція стоїть за назвою вашого фонду — «Рій»? Це тому, що ви працюєте як бджілки? 

Які ж ми бджілки, ми дикі бджоли! «Рій», по-перше, дуже коротке українське слово, воно запам’ятовується. По-друге, лягає в нашу концепцію. Бджоли самі по собі такі маленькі окремо, але працьовиті, завзяті, активні. Коли вони об’єднуються, то разом можуть завалити найбільшого ведмедя. Це прямо про українців — ми малесенькі в цьому світі, але коли об’єднуємо сили, то можемо в тому числі подолати найбільшу країну планети.

Ви зосереджуєтеся на допомозі саме Сухопутним військам? Чому обрали саме цей напрям?

Це сталося органічно. На початку вторгнення під час боротьби за Київ ми активно допомагали у місті, і якимось чином дійшли до командування Сухопутних військ, навіть не знаючи про це. Тоді взагалі було байдуже, хто ти, головне, щоб працював. Тому тільки через місяць я зрозуміла, що комунікувала напряму з керівництвом. І усвідомила, що у такій співпраці є можливість проєкти одразу імплементувати в систему. Тим паче Сухопутні війська — найбільший рід військ, а розпорошуватися неефективно, отож у більшості проєктів працюємо з ними. Проте на маскувальне індивідуальне спорядження запити можуть робити будь-які Сили оборони. І дружини військових — де б їхні чоловіки не служили. Тому з Сухопутними ми працюємо над імплементаціями процесів, а взаємодіємо, звісно, з усіма.

Один із ваших незвичайних напрямків — мобільні лазні для військових. Розкажіть про них.

У 2022 році, коли ситуація з речовим забезпеченням потихеньку покращувалася, нам озвучили проблему — людей треба мити. Всі військові говорили одне і те ж саме: «Нам потрібна зброя і помитися». Я не могла зрозуміти, чому на рівні з озброєнням просять щось ніби занадто звичайне. Але ж це для мене просто — я майже в будь-який момент можу прийняти душ. А на Донеччині багато де взагалі немає водопостачання. Можливостей помитися, якщо ти сидиш в бліндажі, катастрофічно мало. На другій лінії військові живуть переважно по хатах, але ті часто в жахливому стані, тому миються в тазиках або конструюють саморобні душі. Навіть в навчальних центрах також є питання миття особового складу. Тобто це не лише проблема передової. 

А ми тоді були звичайними українцями, не професійними спеціалістами з забезпечення війська. І коли нам сказали, що треба мобільні лазне-пральні комплекси (МЛПК), і багато, ми такі: «А що це?» Загуглили, подивилися на ті величезні конструкції й не повірили, що можемо зібрати кошти бодай на одну. Але коли командування показало цифри, наскільки багато потрібно цих лазень і яка проблематика на фронті, ми перестали думати, як це важко. Натомість почали вигадувати, як це зробити.

У цивільних умовах один день не помившись, ти розумієш, який вже втомлений та незадоволений. Без закритих базових потреб людина не така ефективна. А як це, коли ти тижнями не можеш змити з себе бруд, кров, біль і втому? Стало зрозуміло, чому «зброя і помитися». Тому для нас мобільні лазні — це також сила та ефективність війська. 

А як мобільні лазні взагалі виглядають?

Це 20-футовий морські контейнери, в яких до нас приходить допомога іноземних партнерів. Їх можна переобладнувати. Наш фонд має своє партнерське виробництво, на якому ми це робимо. Ми переобладнуємо контейнери, утеплюємо, заводимо електрику, сантехніку, будуємо спеціальні конструкції, в яких можуть знаходитись дві пральні та дві сушильні машини. Є відсік, в якому знаходяться чотири душі. Воду можна набирати та зберігати всередині в резервуарах на дві тонни, вона нагрівається як на дровах, так і на електриці.

Те, як виглядають наші мобільні лазні — результат величезного детального аналізу та інженерного конструювання, які ми проводили. В яких умовах вони будуть застосовуватися, хто буде митися, що потрібно для процесу? Ми відповіли на всі запитання і створили власну розробку. Все прораховано, а ергономіка побудована таким чином, щоб закривати потреби війська. Коли ми зробили перші лазні, то зрозуміли, що немає нічого неможливого. Головне те, наскільки ти готовий брати відповідальність за великий шмат забезпечення війська, тому що мова про мільйони гривень і сотні процесів.

Скільки коштує одна така лазня?

Переобладнання одного контейнера коштує 550 тис. грн. Нещодавно ми передали вже 27-му мобільну лазню.

Звучить абсолютно фантастично. Куди вже поїхали такі мобільні лазні? 

Вони є крізь, по всій лінії фронту. Лазні ж мобільні, тому переїжджають і важко сказати, де вони конкретно зараз. Контейнери ставляться на спеціальні причепи-контейнеровози та фіксуються там. Все, що потрібно від військових, — тягач. Тому лазні об’їжджають і північ, і схід, і південь. Раз у квартал ми перевіряємо, де вони та як працюють. Адже на початку люди кричали: «Та вони будуть у генералів на дачах!» Але я як директорка фонду гарантую, що всі лазні на позиціях, тому що їжджу і перевіряю. 

Які історії розповідають самі користувачі лазень — наші військові?

Від багатьох чула. що коли вперше заходиш в лазню, то відчуваєш себе як вдома. Зазвичай у війську все дуже пошарпане, ти перебуваєш в якихось розгромлених місцевостях, зруйнованих будинках. Люди звикають до того, що навколо розгром. А потім заходиш в лазню, а вона новенька — обшита як вдома, є умивальник, пралка, сушарка. І це дає відчуття звичайності та комфорту. 

Дехто з військових відмічає, що їм важливо знати, що інші думають про них як про людей. Їм цінно, що українці дивляться на них не як на роботів, котрі мають тільки стріляти, а дбають. Через ці лазні вони також відчувають цю турботу. А ми натомість відчуваємо радість, коли приїжджаємо на огляд, і розуміємо, що це використовується, що тут змивають бруд і втому наші герої. 

У вас є ще один напрям — індивідуальне маскувальне спорядження. Як виглядає виробництво?

Це проєкт «Замаскуй військового» — в його межах будь-хто охочий може стати нашими майстром або майстринею, отримати наші інструкції та матеріали й власноруч виготовляти індивідуальне маскувальне спорядження. Тому його роблять по всій Україні й наразі ми маємо 1100 активних волонтерів.

Наша задача як фонду — розробити найефективніші види маскування, постійно готувати матеріали, збирати їх в пакунки та відправляти нашим майстрам додому. Це масштабний проєкт, тому він потребує значних менеджерських зусиль: відповідати на постійні запитання та розв’язувати проблеми, координувати роботу волонтерів, перевіряти якість готових виробів тощо. Для цього потрібно не менше 40 координаторів. Вони теж волонтери — захоплюємося ними, тому що менеджерити такі великі процеси дуже тяжко. За 2024 рік так створили та передали війську 6100 одиниць індивідуального маскувального спорядження. Кожна із них — це захист життя.

Треба розуміти, що це не сітки — ними маскують техніку. Індивідуальне маскувальне спорядження тому так і називається, бо одягається на людину. У нас є безпосередньо кікімори, які повністю маскують тіло. Є плащ, він довгий, а спереду є вільне місце, щоб в ньому можна повзати та пересуватися по землі. Куртка, яка маскує верхню частину людини, нашоломник і накидка на зброю.

У нас в розробці антитепловізійний купол — зараз активно його тестуємо й опісля зможемо заявити про масове забезпечення війська.

Розкажіть про ще один ваш напрям — підтримку дружин військовослужбовців 

Проєкт «Я.Є.» насамперед про те, що жінки можуть бути опорою одна для одної та разом формувати безпечну та теплу спільноту. Де будуть ті, хто їх зрозуміють, не ранять словом і завжди підтримають. Ми створили таку спільноту, зараз в ній 720 дружин військових. Це онлайн-простір, в якому жінки спілкуються, а ми своєю чергою маємо команду модераторів, щоб він залишався екологічним та безпечним.  

Для дружин військових ми розробляємо різноманітні програми. Наприклад, «Теплі кола» — це терапевтичні зустрічі, на які приходять жінки, коли їм потрібно виговоритися, почути одна одну, просто побути з тим, хто знає, що їм болить. Також окремою екосистемою програм є підготовка до пологів дружин військових: ми проводимо курси для вагітних, супроводжуємо процес та підтримуємо місяць після народження дитини.

Наша команда — це перинатальні спеціалісти, фахівці з грудного вигодовування та відновлення після пологів, всі вони готові допомагати молодій мамі як спеціалісти-волонтери, щоб вона впоралася. Адже стан вагітності й материнства непростий, а коли ти залишаєшся без підтримки поряд чоловіка, хтось має стати твоїм плечем. Також однією з програм, котра повертає стан розуміння себе і дозволяє жінкам налагодити контакт з чоловіком, з дітьми та з собою, є «Контакт». 

Це величезний обсяг роботи. А скільки у вас людей в команді, хто вони?

В нашій команді 18 спеціалістів — це співробітники фонду, які працюють з різними напрямками: проєктний менеджмент, робота з партнерами та на складі, бухгалтерія тощо. Крім того, у нас працюють 1100 волонтерів — майстри та майстрині, котрі роблять індивідуальне маскувальне спорядження, також координатори процесів та спеціалісти: SMM, дизайнери, організатори івентів тощо. 

У вас багато волонтерів. А як ви їх залучаєте та утримуєте? 

Дійсно, залучати волонтерів не так страшно, як утримувати. Треба будувати діяльність організації професійно — як управління в бізнесі. Коли є стратегія, намічені цілі, планування з командою, чіткі KPI, відповідальні за напрямками. Відповідно, коли волонтери є частиною цієї системи, вони розуміють, яке буде навантаження і виконання якого обсягу роботу має впасти на їхні плечі. На базі цього вже ухвалюють рішення, готові вони вкладатися чи ні.

А чому потрібні волонтери? Тому що благодійні фонди, особливо військові, ніким не фінансуються. З донорів ніхто не працює напряму з армією. Відповідно, ми не можемо тримати великий штат працівників, який нам потрібен для того, щоб виконувати всю нашу роботу. Тому волонтери — надцінне підсилення. 

А як вам можна допомогти і який чином підсилити фонд?

Можна задонатити нам на сайті на будь-який проєкт за покликанням. Або відкрити власну банку для збору на допомогу війську. 

Фонд має жити для того, щоб робити ті чи інші проєкти. Для цього ми шукаємо бізнеси або організації, які готові взяти одного з наших співробітників на утримання або донатити системно на адміністративні витрати фонду. Кожен може підписатися на регулярний платіж, щоб підтримати нашу команду за покликанням. Невеликими сумами на нас підписалися вже понад 150 людей — це дуже цінно. 

Також ми збираємо мішки з-під кави для створення маскування. А в Києві до нас можна приходити фізично і допомагати пакувати вироби. Для цього достатньо написати нам в особисті повідомлення в соцмережах. Наприклад, в інстаграмі або фейсбуці. 

Крім того, ми радо запрошуємо волонтерів-спеціалістів: піарників, комунікаційників, журналістів, менеджерів по партнерствах. Кожна згадка та розмова про нас — це потенційні донати, які потім перетворюються в мобільні лазні, індивідуальне маскувальне спорядження та інші типи допомоги, що ми створюємо.

Тож якщо ви зацікавлені бути з нами єдиною командою в боротьбі з ворогом, пишіть на фондовий номер: +380 93 231 5431