Задачею операції було створити передумови для подальшого наступу і штурмових дій, змусити противника перегрупувати сили, розчистити шлях для штурмових груп, знищити окремі укриття та перешкоди, протестувати взаємодію штабів та окремих екіпажів, перевірити стійкість роботизованих комплексів до РЕБ та прохідність. Для цього використовувалися як наземні, так і повітряні дрони різних типів (детальніше — далі).

Результат — успішний. Гіпотези перевірено, техніка спрацювала, укриття знищено, реакція противника викликана, наступні штурмові дії пройшли успішно, бригада закріпилась на новому плацдармі.

Хід операції засекречено. Але дещо в «Хартії» все ж змогли розповісти.

Позивний Шугай, 32 роки, офіцер штабу бригади «Хартія».

До війни я працював у неурядовій аналітичній організації, вивчав українське політичне життя. З перших днів повномасштабного вторгнення пішов у Сили територіальної оборони. Коли надійшла пропозиція доєднатися до «Хартії», я погодився. У цій бригаді є можливості для розвитку, тому що ми завжди намагаємося діяти якнайбільше ефективно.

Я брав участь у процесі планування та підготовки цієї операції. Тут була своя специфіка. Коли ти плануєш якусь місію за участі бійців, то треба враховувати багато факторів: бойовий стрес, шок, інші психологічні афекти. Але коли в операції беруть участь лише оператори різноманітних дронів, то це зовсім інше. Наприклад, потрібно набагато більше уваги приділяти системам зв’язку і розумінню місцевості.

Наземні безпілотники вимагають точного знання ландшафту. Будь-які ями, вирви, канави в землі можуть бути небезпечними для таких роботизованих комплексів. Тому ми маємо заздалегідь знати точний маршрут. Для цього ми робимо фото високої роздільної здатності, ортофотоплани із дуже детальною інформацією про поточний стан місцевості. Якщо пройшов дощ, то це може все змінити. Тому інформацію треба оновлювати ледве не щодня.

У планування цієї операції на початку було залучено 5-7 людей. Але згодом ми перейшли до “репетицій” — тоді команда виросла в кілька разів. Тільки після експериментів на полігоні ми змогли скласти остаточний детальний план. Тому що нам потрібно було перевірити, як швидко і як саме наземні безпілотники рухатимуться на певні відстані на певному ґрунті.

Точну кількість дронів, що були залучені до штурму, ми розкривати не можемо. Але можу сказати, що це були кілька десятків комплексів кількох типів — від невеликих безпілотників, до таких, що важать багато сотень кілограмів. Серед них: наземні та повітряні камікадзе; наземний дрон з кулеметною туреллю; важкі бомбери; великі розвідувальні БПЛА. Всі оператори перебували в постійному контакті для координації. Критично важливим було досягти комбінованого ефекту всіх цих безпілотників.

Нам це вдалося. Наприклад, наша роботизована платформа з кулеметом вийшла на потрібну позицію й виконала свою задачу. Наземний безпілотник-камікадзе також зміг досягти кінцевої точки. Ми підірвали його перед укріпленням противника і досягли того ефекту, який не могли повітряними дронами. В умовах лісу ми просто не могли побачити всі особливості цієї позиції через дерева та листя. Вибух наземного камікадзе не тільки зруйнував деякі елементи укріплень, а й просто зробив все видимим для наших БПЛА.

Загалом ворог явно був заскочений цією операцією зненацька. Всі давно звикли до БПЛА, але тут їх атакували ще й наземні платформи, які вибухали та стріляли. Такого досі не бувало. Згідно з перехопленнями їхніх переговорів, противник був просто в паніці. 

Головний урок цього штурму полягає в тому, що ми дійсно можемо планувати та проводити масштабні операції за допомогою різноманітних наземних і повітряних дронів. Звісно, нам потрібні деякі вдосконалення, наприклад, в зв’язку. І ми їх обов’язково зробимо. Тож чи варто росіянами чекати нових атак зокрема й без людей, виключно дронами? Однозначно так. І ми вдосконалюємося, тому для них це знову буде сюрпризом.

Ми повинні покладатися на інновації та технології. Фактично це наш єдиний шанс. У нашого ворога набагато більше людей, і вони готові використовувати їх для будь-яких самогубних місій. Але ми не можемо собі такого дозволити. Тому наш шлях — розвивати технології й робити це якомога швидше. Чим кращими будуть наші безпілотники, тим більше життів ми врятуємо.

Чи буде війна майбутнього війною роботів? Не впевнений. Я думаю, що війна — це завжди про людей. Роботи та дрони — це лише тип озброєння, щоб дістатися до противника й уразити його. Війна завжди буде справою людини.

Позивний «Пан», 26 років, старший сержант, спеціалізується на розробці та бойовому застосуванні роботизованих комплексів.

Моя alma mater — це Харківський національний педагогічний університет ім. Сковороди, а до повномасштабного вторгнення я будував наукову кар’єру в галузі молекулярної еволюції та біоінформатики.

Я прийшов у «Хартію», тому що ця бригада працює за принципами сучасної армії, з мінімальним спадком радянського минулого. Велика увага приділяється найпередовішим технологіям у різних сферах.

У цій операції я брав участь як на етапі планування й технічної підготовки, так і був безпосередньо одним з операторів дронів. Цей штурм — приклад сучасної комбінованої роботизованої операції. Кожен компонент врешті зіграв свою роль у тому, що день окупантів значно погіршився. І це мене дуже радує.

Ми чули, що росіяни не дуже розуміли, що взагалі відбувається, й що саме їх атакує. Вони намагалися знищити наші дрони обстрілами з мінометів та іншого озброєння — але їм не вдалося. Насправді тут краще впоралася природа. Один із наших наземних роботизованих комплексів застряг у бездоріжжі. Турель на зворотному шляху також врешті загрузла в бруді. Але жоден з роботів росіяни не можуть записати на свій рахунок. 

Тож втрати у техніці були. Але це нормально. Найголовніша перевага безпілотників полягає в тому, що це просто купа проводів, мікроконтролерів, двигунів і акумуляторів. Коли такий комплекс виходить з ладу, ми збираємо і запускаємо новий. Але якщо гине людина — це непоправна втрата. Тож я переконаний, що операція пройшла успішно. 

Наземні роботи вже використовуються для дуже різних задач. Для підвозу припасів. Розміщення мін, а також навпаки — розмінування. Камікадзе. Турелі для вогневої підтримки. Одна з найскладніших задач — евакуація поранених з передової. У нас вже є досвід в усіх цих сферах.

Всі роботи, які ми використовували, вироблені в Україні. Деякі з них повністю виготовлені безпосередньо нами. Ми своєрідний R&D підрозділ, щоправда, з особливостями — самі розробляємо, самі будуємо, самі випробовуємо в бою, самі вдосконалюємо. Після цього штурму теж будуть певні модернізації. В принципі, вони є майже після кожної операції.

Навіть найкращий дрон у світі наразі неефективний без грамотного оператора. Якщо ви не знаєте, як ним користуватися, то це все одно, що людина має рушницю, але кидає її у ворога замість того, щоб стріляти. Люди, їхні знання та досвід мають вирішальне значення.

Ми шукаємо людей, які мають навички, пов’язані з кібербезпекою, інженерною фізикою, радіофізикою, програмуванням, робота з мікроконтролерами тощо. Але багато чого ми можемо навчити вже самі у підрозділі. У нас для цього достатньо знань і досвіду.

Хоча треба розуміти, що це лише перші кроки. І росіяни теж намагаються ці кроки робити. Якщо порівняти еволюцію розвитку роботизованих комплексів із вогнепальною зброєю, то, думаю, ми зараз лише на етапі мушкетів. Тож кількість фахівців і ресурсів, яких ми залучимо вже на цьому етапі, є вирішальними. Щоб далі ми ще більше насолоджувалися результатами.

З наземними комплексами все ще багато роботи. Ми всі знаємо про РЕБ противника і те, як вона впливає на повітряні безпілотники. Як щодо наземних? Коротка відповідь — все схоже на ситуацію з FPV-камікадзе. Довга відповідь є секретною.

Українці зараз серед світових лідерів у сфері наземних роботизованих комплексів. Ми маємо великий практичний досвід, якого просто немає в інших країнах. За кордоном є хороші технологічні рішення. Але річ не у тім, як це працює в теорії, а у тім, як це може показати себе на практиці. Всі свої розробки ми постійно перевіряємо й покращуємо.

Війна роботів — це не війна майбутнього. Це вже реальність.

Фото — Аліна Андреєва.

Більше історій від українських бійців читайте в нашому проєкті «Професія — воїн».