Чим зараз є «Боривітер» у числах і загалом?

Тетяна: Спершу Боривітер працював як військова школа, спеціалізуючись на 8 напрямах підготовки. Зараз ми масштабували свою діяльність: школа збільшила кількість напрямів, ми запустили проєктний офіс для реалізацій проєктів спільно з українськими та міжнародними оборонними структурами й логічно розділили це між двома ГО – Військова школа та Центр передового досвіду «Боривітер».

Якщо в числах, то у нас 138 співробітників, з яких понад 100 інструкторів. Серед них є чинні військовослужбовці, ветерани й цивільні. І найважливіше число для нас — понад 26 тис. військовослужбовців, які станом на сьогодні пройшли підготовку на базі нашої школи. 

А який курс наразі найбільш популярний? 

Тетяна: Я б скоріше говорила про напрями підготовки. Найактуальніший – БПЛА, навіть попри те, що в Україні й окрім нас є багато приватних та державних освітніх програм. Річ у тім, що різних безпілотників у військо поступає все більше, це справжній зоопарк з різних моделей. Тому весь час є потреба навчатися. А якщо говорити про найпопулярнішу програму підготовки серед безпілотників, то це навчання на FPV — малі, ефективні, одразу дають результат.

А от на якісь вузькоспеціалізовані безпілотники запиту все менше, тому що військові частини, на щастя, все активніше самі налагоджують освітні програми. І це добре. Ми як ГО не маємо на меті будувати якусь паралельну навчальну систему, навпаки, хочемо інтегрувати все у Збройні сили.

Крім того, «Боривітер» нещодавно отримав сертифікацію від Міноборони. Тепер військовослужбовці можуть проходити у нас підготовку з використання БпЛА, а потім складати іспит за участі представника від Навчального центру та отримувати відповідну військово-облікову спеціальність від держави. Це важливий крок, бо бійцям не треба буде ще раз йти в Навчальний центр складати іспит, як це було раніше, ніяких більше гастролей всією країною.

А яких знань зараз найчастіше не вистачає українським бійцям?

Тетяна: Думаю, тут треба говорити не стільки саме про знання, скільки про злагодження. Часто чуємо запит, що є потреба пройти колективну підготовку, навчитися підрозділом працювати на полі бою як єдиний організм. Тому є попит на навчання лідерства для сержантів, де ми тренуємо одразу відділення, або на Порядок управління підрозділами, який ми будували на основі натівського TLP (Troop Leading Procedures). Але все ми адаптували до українських потреб. Крім того, все більше працюємо з підготовкою штабів — батальйонів та полків, про бригади, мабуть, ще зарано говорити. Щоправда, це поки не дуже активно, адже рідко коли весь штаб може приїхати на курси підготовки.

Ви щойно згадували, що адаптуєте натівські програми під Україну. Скільки я не говорив з нашими бійцями (почитати інтерв’ю з танкістами, зенітниками, розвідниками тощо варто тут), які навчалися за кордоном, вони регулярно згадують, що принципи НАТО не завжди відповідають реаліям сучасної війни. Наприклад, що там все прописано з огляду на тотальну перевагу в повітрі. А з вашого досвіду — де саме вони розходяться і як ви їх адаптуєте?

Тетяна: Це одне з найактуальніших питань. І вже є рухи з боку держави, щоб і курси за кордоном адаптовувати під наші реалії. Але це, на жаль, нешвидкий процес. Ми у «Боривітрі» й раді були б читати класичні натівські програми, бо вони відпрацьовані й побудовані на досвіді багатьох операцій. Але наші принципи все ж відрізняються, скажімо, в плані документальної частини, розподілу обов’язків на рівні штабу, процедурах. Зокрема, у нас немає стільки часу на планування операцій.

Крім того, у нас є міцна ветеранська спільнота — ці люди точно знають, як воюють у реальності. Їхні поради ми, звісно, використовуємо. А ще є ціла система «Вивчення і впровадження досвіду», ми постійно отримуємо фідбек від наших випускників на фронті, які діляться, наприклад, тим, як міняється тактика противника і як підлаштувати навчання, щоб наступні групи вже були до цього готові.

Тобто це прямо окремий напрямок, що перегукується з натівським Lessons Learned. 

Точно, просто у нас прийнятий термін «Вивчення і впровадження досвіду».

А можна якийсь конкретний приклад, що в програмі ось так, а наші бійці в аудиторії кажуть інструктору: ну, ні, слухайте, це так вже не працює.

Орест: Про це не дуже можна розповідати. Але у нас вже були випадки, коли ми починали читати курс, а закінчувався він вже модифікованим, тому що з фронту повідомляли, що в реальності краще працює трохи інше.

Можливо, можна розповісти про те, як натівські інструктори, які у вас викладають, обговорюють якісь такі нюанси з нашими бійцями?

Тетяна: Вони часто говорять, що українські військовослужбовці класно креативлять і швидко адаптуються. Один німецький полковник навіть зізнався, що, мабуть, єдиний шанс, щоби його країна так оперативно змінила свої принципи під реалії сучасності, — це якби вона сама опинилася у стані війни.

Platfor.ma: Один з елементів навчального напряму «Військове управління» у Боривітрі — відпрацювання за допомогою системи імітаційного моделювання Steel Beasts Pro. Бійці можуть скористатися спеціальними контролерами та відпрацювати у симуляторі управління вогнем на техніці, такій як Leopard 2 та БМП.

Крім того, ця система дозволяє моделювати можливий перебіг бою. На детально точних картах можна розташовувати укріплення, свої та ворожі підрозділи й враховувати рельєф, щоб симуляція була максимально наближеною до реальності.

А які історії ваших «студентів» вас вразили найбільше?

Тетяна: Мені в першу чергу пригадується сентиментальна історія ще з початку нашої діяльності. Тоді з нами зв’язалися бійці й розповіли, що завдяки тим знанням, які вони у нас отримали, вдалося вивести поранених із зони обстрілу. Ми тоді якось дуже чітко відчули, що наша робота допомагає буквально зберігати життя.

А на День незалежності у 2022 році один із військовослужбовців відправив нам фото своїх нагород і написав, що отримав їх завдяки «Боривітру». А ще тішать всі ці відео, де палають російські позиції та техніка. Ось це для нас теж чудовий результат.

Ще ми займалися злагодженням підрозділів, які брали участь у Харківському контрнаступу. Не знаємо всіх деталей, але нам розповідали, що зокрема і завдяки цьому вони діяли швидко та ефективно.

А критика якась була?

Звісно, без неї ніяк, і добре, що вона є. Наприклад, дуже приємна: «Не будемо у вас навчатися, бо у “Боривітрі” найскладніше серед усіх шкіл, що ми знаємо». Така суміш критики й компліменту. Ми знаємо, що іноді дійсно перегинаємо.

А що поки не вдалося запустити, в якому курсі є потреба, але ще немає можливості?

Орест: Тут складно відповісти. Ми намагаємося бути дуже динамічними, тож якщо щось стає неактуальним, ми це закриваємо, а якщо в чомусь виникає потреба, то швидко запускаємо. Насправді ми базуємося на запитах від самих підрозділів, командування, Міністерства оборони. Бачимо напрямки, які вони не встигають швидко закрити — так і з’являються курси.

А як загалом проходить взаємодія з державою?

Орест: А тут не можна узагальнювати. У війську понад мільйон людей, і всі вони різні. Ми просто шукаємо ті шляхи, де люди відкриті й співпрацювати легше. На щастя, у нас є ось ця гнучкість — можливість обирати хороших партнерів.

Наскільки я знаю, ви хоч і громадська організація, але нещодавно стали частиною глобальної мережі найкращих військових вишів Європи, розкажіть про це?

Тетяна: Так, це дійсно нетипова історія. Англійською це називається European Defence and Security College, в цю мережу входять понад 100 навчальних оборонних закладів, здебільшого державних. Ми теж туди вступили — для нас це означає, що ми зможемо відправляти у закордонні університети як військовослужбовців, так і інструкторів для підвищення кваліфікації на короткострокових програмах. І таких програм щороку приблизно 200. А після завершення війни ми зможемо викладати в європейських навчальних закладах — це буде можливість для тих, хто й далі захоче таким займатися. Крім того, українці в перспективі зможуть отримувати диплом європейського рівня. 

І наостанок — як вам може допомогти цивільна людина, яка зараз читає цей текст?

Орест: Ми постійно збираємо кошти, адже ГО «Військова школа “Боривітер”» абсолютно неприбуткова, тому живемо на донати — на жаль, в основному українські, із міжнародними зараз все складніше. Активно беремо на роботу ветеранів, є велика кількість вакансій.

А як військовому до вас попасти на навчання?

Орест: На сайті є анкета, яку треба заповнити військовослужбовцю чи підрозділу. Далі наш контакт-центр зв’яжеться і є конкретна процедура. З цивільними ми не працюємо. Все навчання, звісно, абсолютно безоплатне. Це наш принцип і обов’язок — навчити бійців, щоб вони могли битися за нас безпечніше й ефективніше.