Розкажіть більше про PAWELL Battery. Коли з’явилася компанія і на який запит ви хотіли відповісти своєю діяльністю?

Наша компанія зʼявилась у 2017 році, тоді ми працювали як конструкторське бюро. Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми вже мали певний досвід виконання військових замовлень. Просто це були зовсім інші масштаби й інша специфіка.

Тоді військові, які нас знали, почали звертатися із запитами, чи можемо ми зробити ті чи інші речі. Виготовляли різне: від ізраїльських бандажів, яких не вистачало медикам, до перископів. І вже після цього хлопці запитали: «А чи можете ви зробити нам батареї до дронів?» Тож ми просто відгукнулися на запит військових, а потім побачили, що така потреба є у багатьох.

Чи був момент, коли ви зрозуміли, що те, що ви робите, справді впливає на перебіг бойових дій?

Основне, про що я можу розповісти, сталося ще раніше. Тоді були проблеми з поставками обладнання, і після того, як змінився один американський президент, нашими батареями закрили одну з ділянок фронту. Один із напрямків тримався саме завдяки нашим батареям.

А загалом такі моменти трапляються доволі регулярно. Якщо раніше ми більше звертали увагу на відео уражень, коли хлопці завдяки нашим батареям могли долетіти й уразити, наприклад, РСЗВ, то зараз нас більше зачіпають інші історії. Коли бачимо відео, що хлопцям підвезли провізію, доставили воду чи спорядження. Тобто самі ураження вже відійшли на другий план, а найбільше запам’ятовуються моменти, де йдеться саме про допомогу, підтримку й порятунок людей.

Ваш рекорд — коли на батареї PAWELL пролетів майже 200 км і повернувся назад. Можете детальніше розповісти про цей випадок?

Це одна з багатьох розробок наших українських виробників БПЛА. Це був літакоподібний безпілотник, крило. Саме він здійснив політ майже на 200 км. Щоправда, він літав не з бойовою частиною, а як розвідник. Спочатку цей дрон виконав розвідку, а вже після цього, за отриманими даними, по цілях відпрацювали іншим озброєнням. Це максимум, що я можу сказати.

Але, дивіться, розвідати на відстані 200 км — це теж непросте завдання. До цього їхній рекорд був у межах 100 км. Тобто вони фактично подвоїли цей показник, хоча самі такого не очікували. Вони летіли, летіли й бачили, що запас енергії ще є. Тому продовжували політ доти, доки це було можливо. І вже коли побачили, що батарея починає просідати, повернули борт назад.

Це стало сюрпризом для всіх. І насамперед для виробника самого БпЛА, тому що вони теж не очікували, що вдасться пролетіти так далеко.

Що саме дозволило досягти такого результату? Яку роль у цьому відіграє живлення і як воно впливає на характеристики дрона?

Дивіться, основна суть у тому, що зараз переважна більшість БпЛА літає на електриці, тобто на батареях. Є дуже невелика частина безпілотників, які працюють на двигунах внутрішнього згоряння, де використовується бензин, керосин чи інше паливо. Але переважно всі літають саме на електриці.

І тут у нас є кілька параметрів, із якими можна працювати. Перший — це вага самої батареї. Зрозуміло, що чим вона легша, тим або дрон зможе летіти далі, або можна буде взяти більше корисного навантаження, наприклад боєкомплект.

Другий параметр — це розряд. Електроніка на самому БпЛА споживає певну напругу, і батарея має стабільно її віддавати.

І третє — це ємність на одиницю ваги. У нас зараз виходить 450 ват/годин на кілограм. Поки що кращого показника у світі немає. 

У результаті ми маємо комбінацію з трьох параметрів, де потрібно знайти золоту середину.

Наприклад, візьмемо Mavic. Це вже готовий китайський виріб, для нього існує штатна батарея. Але є потреба, щоб він довше перебував у повітрі. Якщо стандартна батарея дозволяє літати приблизно 30 хвилин, то ми зробили так, що він може перебувати в повітрі до години.

Тут усе взаємопов’язано. Mavic має свою потужність, споживає певну кількість енергії та підіймає певну вагу. І нам потрібно підібрати ці три параметри так, щоб батарея не була надто важкою, щоб не перегрівалися мотори — бо тоді вони виходять із ладу. А якщо буде замала напруга, дрон просто не злетить.

Тобто це така математична задача з трьома змінними, де ти постійно підбираєш і комбінуєш параметри.

Якщо ж взяти більші дрони, наприклад Vampire — великий гексакоптер, який може нести, скажімо, шість зарядів або інший вантаж, — то тут підхід уже інший. Для нього ми маємо, наприклад, три варіанти батарей. Перший — найбільша вага для невеликої дистанції. Другий — найменша вага для максимально можливої дальності. І третій — проміжний варіант.

Далі вже самі військові обирають, що їм потрібно: занести один боєприпас на 40 км чи доставити десять на відстань близько 10 км. І вже залежно від конкретного завдання вони обирають потрібну батарею.

Ви відвідали найбільшу дрон-виставку світу China Drone Exhibition. Розкажіть, будь ласка, як усе відбувалося. І загалом, як ви представили себе як українська компанія?

Насправді ми себе ніяк не репрезентували, тому що є питання безпеки й певної секретності.

Бо ситуація така: з одного боку, ти міг би себе представляти, а з іншого — поруч стоїть стенд «Калашникова». Тобто росіяни теж були на виставці. Тому ти просто ходиш, не відсвічуєш, збираєш потрібну інформацію, придивляєшся до того, що в них є. Якщо хтось щось питає, то: «No, no, I don’t understand». Ось така історія.

Не секрет, що переважна більшість комплектуючих походить із Китаю. Практично всі дрони так чи інакше пов’язані з китайськими компонентами. Так, зараз відбувається українське імпортозаміщення, але це поступовий процес. Тут є багато нюансів. 

Наприклад, той самий літій. В Україні є три родовища. Але треба розуміти, що ці поклади були розвідані ще за часів СРСР. Тобто ми знаємо, що там є літій. Але, здається, там навіть ніхто ще не копнув лопатою.

І навіть якби ми сьогодні закупили в Україну лінію для виробництва елементів живлення, то сировина для них, найімовірніше, все одно надходила б із Китаю. Чому? Бо європейська сировина приблизно втричі дорожча. 

Якщо зараз середньостатистична батарея для більшого дрона коштує, умовно, 36 тис. грн, то при повному переході на європейську сировину одна батарея коштуватиме вже близько 100 тис. грн. Математика не надто оптимістична. А ми розуміємо, що всі економлять кошти. Військові частини купують це за свої гроші, тому, звісно, вони хочуть отримати якомога дешевше.

Звичайно, коли на виставці ми бачили дрон, який може перевозити 200 кг на відстань 200 км, то перша реакція — «вау». Але з іншого боку, ми розуміємо, що це комерційний китайський продукт, який демонструє можливості виробника. Насправді для бойового застосування така історія не зовсім підходить.

Китай — це виробнича країна. Близько 80% усіх батарей у світі виробляють саме там. І це дуже цікаво, тому що ти буквально потрапляєш у світ батарей і можеш побачити, що з’явилося нового, що вже існує, що стало кращим.

Все інше має залишатися секретом. Думаю, за кілька місяців про це вже можна буде прочитати в новинах.

Це звучить так сюрреалістично, що росіяни були там представлені власним стендом…

Так, але ми зараз говоримо про Китай. Минулого літа ми також були на виставці в Туреччині, і там вони теж були.

Якщо ж говорити про виставки в Європі, то ситуація інша. У Європі вони поводяться так само як ми в Китаї: не кажуть, що вони росіяни, а просто ходять і дивляться, що відбувається.

Чи можете детальніше розповісти, які саме технології привернули вашу увагу в Китаї? Чи реально їх адаптувати та застосовувати в Україні?

Я б утримався від коментарів. Умовно кажучи, є певний світовий виробник автомобілів, що використовує певний тип батарей, наприклад, у своїх гібридних двигунах. І китайські виробники не готові постачати нам такі батареї, особливо якщо знають, що вони зрештою потраплять в Україну.

Насправді дуже часто буває так, що якщо платіж іде з України, вони просто повертають гроші й кажуть, що поставки не буде.

Але при цьому вони ж усе одно постачають?

Дивіться, цьому умовному світовому виробнику авто вони продадуть усе — у потрібні строки, за потрібною ціною. Але якщо це платіж з України, то просто не поставлять. Офіційно вони придумають будь-яку причину. А якщо говорити неофіційно, то так і кажуть: для України поставок таких речей не буде. Тому доводиться шукати обхідні шляхи.

Якщо ж говорити про масштабування виробництва в Україні, тут є ще одна абсурдна ситуація. Наприклад, ми — виробники батарей, а не БпЛА. Наш кінцевий споживач — військові частини. Тобто вся продукція йде на потреби війська.

При цьому звичайні перекупники, які просто беруть готові батареї в Китаї й привозять їх в Україну, звільняються від сплати ПДВ. І вже тільки завдяки цьому вони можуть продавати батареї приблизно на 20% дешевше.

Ми ж купуємо сировину, виготовляємо батареї тут, в Україні, маємо виробництво, зарплати, усі витрати. Але від ПДВ не звільняємося. У результаті виходить, що цими 20% ми фактично підтримуємо китайського виробника. А якщо виробляти в Україні, то ти стаєш неконкурентоспроможним, тому що твоя продукція автоматично дорожчає на ці ж 20%.

І замість того, щоб спокійно працювати й розвивати виробництво тут, ти постійно думаєш, як здешевити продукт. Але насправді здешевити його настільки, щоб перекрити ці 20%, практично неможливо.

А, як ви вважаєте, які технології та рішення, що колись здавалися фантастикою, можуть стати реальністю вже найближчим часом?

Ще не так давно це здавалося фантастикою, а зараз дрони збивають «Шахеди». Уявіть: безпілотник летить назустріч «Шахеду» за певною траєкторією. Ця траєкторія визначається даними з радіолокаційних станцій, які передають інформацію. Далі система все прораховує, визначає точку перехоплення, і дрон вилітає саме в той момент, коли має зустрітися із ціллю в повітрі.

Все, що я можу сказати, — «Шахедів» будемо збивати ще більше. Вони не сховаються. А про нові технології я б не хотів розповідати. Бо, погодьтеся, вам подобається, коли в новинах повідомляють, що десь у Брянську горить нафтобаза. От нехай так і залишається. Ніхто не знає, чим саме туди вдарили, звідки це прилетіло і куди ще воно може долетіти. Але результат усі бачать. А деталі можна буде розповісти вже потім. Бо якщо ми зараз усе пояснимо, то для ворога не буде того самого ефекту несподіванки.

Є ще один важливий момент. Практично на будь-яку технологію, яка сьогодні ефективно працює, протягом трьох-шести місяців знаходять протидію. Тому за пів року ситуація вже виглядає зовсім інакше.

Наше завдання — максимально використати перевагу, поки вона працює і завдає ворогу найбільших збитків. А далі — вже готувати щось нове. Як тільки вони навчилися протидіяти одному рішенню, потрібно бити їх чимось іншим, до чого вони ще не готові.

Але з іншого боку, у них теж усе дуже швидко розвивається?

Так. Ми весь час перебуваємо в дуже динамічному середовищі. Не просто так кажуть, що саме Україна зараз має найбільшу експертизу у сфері дронів.

Зараз усі нас наздоганяють: переманюють спеціалістів, викуповують компанії, відкривають дочірні підприємства в Європі або створюють спільні компанії. Бо власної експертизи в них немає, і вони намагаються її отримати або скопіювати.

Тому нам потрібно постійно рухатися вперед, щоб нас не могли скопіювати й щоб ми й надалі залишалися світовими лідерами в цій сфері.

Бо якщо говорити про російську армію, то вона зараз, мабуть, друга у світі за розвитком дронових технологій. Але — після нашої. І наше завдання — зробити все, щоб Україна й надалі залишалася на першому місці.