Подруга Хома — Анастасія Осадча, операторка безпілотних авіаційних комплексів у складі Третього армійського корпусу

Для мене захищати Батьківщину — це передусім зробити все, щоб наші рідні й діти могли жити у вільній Україні. Я вже один раз втратила дім. Мій молодший брат практично не бачив мирного життя, і я хочу, щоб принаймні далі він жив на своїй землі й не боявся, що ворог знову прийде і забере її.

До повномасштабного вторгнення я навчалася на першому курсі технікуму, працювала офіціанткою і займалася боксом. А 29 січня 2026 року долучилася до Трійки. Для мене важило, що тут командири вміють чути людей, поважають їх і залишаються поруч не лише як начальники. Трійка для мене — це відчуття, що ти не сама: поруч мотивовані люди, яким можна довіряти.

Після перемоги я насамперед поїду до загиблих друзів і побратимів. Сяду біля них і скажу, що ми перемогли. А потім хочу повернутися до свого українського Маріуполя — міста, де я виросла і де кожен куточок пов’язаний зі спогадами. Там залишилися й люди, з якими я так і не встигла попрощатися. Бабусі я обіцяла, що ми скоро побачимося, але через окупацію так і не змогла її обійняти.

У дитинстві я мріяла стати військовою і завести собаку. Обидві мрії здійснилися. Раніше моїм головним захопленням був бокс, тепер — дрони, а ще інколи малюю. І є одна максимально мирна мрія: потрапити на концерт ДК «Енергетик».

Друг Долина — Микита Долінніков, командир РУБпАК в 21 ОПБпС «Кракен» у складі Третього армійського корпусу

Для мене захищати Батьківщину — це в найтяжчий для держави час робити все, щоб зберегти її суверенність і територіальну цілісність. Я служу заради майбутнього України й покоління, яке зараз підростає. Хочу, щоб про нас і нашу країну у світі знали як про націю, яка вистояла й перемогла.

До великої війни ми з командою організовували національно-патріотичні табори для дітей і розгорнули мережу в п’яти містах України. Тому, коли у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, мій шлях у ТрО «Азов Київ» багато в чому став природним продовженням того, що я робив раніше. Там уже були люди, яких я знав, і середовище, частиною якого був. Згодом підрозділ став Третьою штурмовою бригадою, а потім — Третім армійським корпусом.

Трійка для мене — це велика родина і водночас підрозділ, який постійно розвивається, впроваджує нові технології та нові підходи до управління боєм.

Я поки погано уявляю свій перший звичайний день після війни. Але знаю, що спочатку об’їду місця поховань своїх побратимів та інших близьких мені людей, яких забрала війна. А вже потім, мабуть, дозволю собі рік чи два просто подорожувати.

Мої місця сили — Карпати й Хортиця у рідному Запоріжжі. Я багато бігаю горами, а торік фінішував на ультрамарафоні завдовжки 160 кілометрів. Тож одна з моїх мирних мрій цілком закономірна: придбати позашляховик із наметом на даху й одного дня об’їхати на ньому світ.

Друг Сова

Для мене захищати Батьківщину — це захищати не абстрактну територію, а своїх людей, сім’ю, дім і можливість для всіх них мати майбутнє. Ми воюємо за саме право української нації існувати, бути вільною і самій визначати, як їй жити.

До Трійки я долучився близько року тому. Обрав її через людей, атмосферу й підхід до роботи. Тут постійно вчишся: завжди є куди рости професійно, завжди з’являються нові знання й технології. Але найважливіше — це довіра. Ти знаєш, що поруч люди, на яких можна покластися, і вони так само покладаються на тебе.

Коли я думаю про життя після перемоги, то не уявляю нічого надзвичайного. Навпаки — хочу максимально простого дня. Прокинутися без думки про війну. Спокійно випити каву. Побачити поруч своїх людей і знати, що вони в безпеці. Почати планувати життя на роки вперед, а не відкладати його на потім.

Я хочу знову багато подорожувати Україною і світом, побачити різні країни, культури, гори й море. Мене завжди цікавили технології — люблю розбиратися, як усе працює, пробувати нове. Але головна мирна мрія насправді дуже проста: свій дім, свої люди поруч і життя, яке не треба весь час переносити на майбутнє.

Друг Процент — Артем Шевер, заступник командира 125 ОВМБр у складі Третього армійського корпусу

Для мене захищати Батьківщину — це використовувати всі можливості, щоб наблизити перемогу, бути готовим до самовідданості й відповідальності. Я воюю за збереження української державності, територіальної цілісності та самої української нації.

До повномасштабної війни я працював пожежним-рятувальником у ДСНС. Тобто досвід роботи там, де небезпека — частина професії, у мене вже був. А ще займався спортом, вивчав українські національні бойові мистецтва, виступав у козацькому театрі «Козацький Гарт». Люблю й гольф — щоправда, зараз для нього немає ані часу, ані можливості.

У Трійці я фактично від початку створення Третьої штурмової. Бачив, як формувався підрозділ, як виріс у бригаду, а потім у корпус. Починав бойовий шлях штурмовиком, а зараз служу заступником командира бригади у 125-й ОВМБр 3-го армійського корпусу. Тому для мене Трійка — не просто місце служби. Це велика військова родина і команда однодумців, із якими ми пройшли довгий шлях.

У дитинстві я мріяв бути мандрівником. І це бажання нікуди не зникло. Єдине місце, куди зараз особливо хочу поїхати, — Крим. Бажано на Leopard 2.

Після перемоги я не думаю, що для мене раптом закінчиться боротьба. Просто вона змінить форму. Я хочу й далі бути корисним своїй державі. А десь між усім цим, можливо, нарешті знову знайдеться час і для гольфу.

Дякуємо всім героям та героїням Сил Оборони України.