Чому і за яких обставин ти створила uBoost?

Я сама родом із Костянтинівки Донецької області — міста, де в підлітковому віці ти не те щоб завжди бачиш перед собою багато можливостей. Мені дуже пощастило: у 15 років я потрапила до молодіжної організації, де зустріла людей, які показали, що світ значно більший, ніж здається, і що походження не має визначати твоє майбутнє. Саме тоді я вперше відчула, наскільки одна людина, одна розмова чи одна можливість можуть змінити траєкторію життя.

Пізніше я багато років працювала у сфері технологій і стартапів — в Україні, Європі та США. Я бачила, скільки можливостей відкривається перед людиною, коли поруч є правильне середовище, знання, підтримка та професійні контакти. Водночас я постійно думала про підлітків із маленьких і прифронтових громад, у яких потенціалу не менше, але набагато гірший доступ до людей і досвіду, здатних цей потенціал розкрити.

Після початку повномасштабної війни це відчуття стало ще гострішим. Я бачила, як молоді люди втрачають домівки, звичне життя, відчуття стабільності, а іноді й віру в те, що в Україні для них є майбутнє. Мені хотілося створити для них не просто черговий освітній курс, а середовище, у якому вони знову зможуть мріяти, пробувати, помилятися й відчувати, що вони не самі.

Так з’явився uBoost. У певному сенсі я створювала ту можливість, яка колись змінила моє власне життя. Для мене це дуже особиста історія: я дивлюся на наших учасників і часто впізнаю в них себе у 15 років — дівчину з маленького міста, яка ще не знає, що їй доступно набагато більше, ніж вона може уявити.

А де взяла перші гроші?

На початку ми не мали великого донора чи фінансової подушки. Перші програми фактично запустили за кошти співзасновника uBoost Станіслава Остренко. Це був великий кредит довіри до мене та до ідеї uBoost, адже на той момент ми ще не могли показати масштабні результати — було лише сильне внутрішнє переконання, що це потрібно робити. Станіслав із Харкова та родичі з Луганська, я з Донеччини, довго важливість пояснювати не довелось.

Першим зовнішнім донором став Центр Бендукідзе. У 2024 році я презентувала «Створюй ТУТ!» на конкурсі «Творці змін» — і ми посіли перше місце та отримали грант у розмірі 200 тис. грн. Я дуже добре пам’ятаю цей пітч: хвилювалася, тому що презентувала не просто проєкт, а ідею, в яку дуже сама вірила. Для мене ця перемога означала значно більше, ніж гроші. Це було перше зовнішнє підтвердження: те, що ми робимо, справді важливе, і в нас вірять не лише найближчі люди.

Саме завдяки цій підтримці ідея, яка існувала переважно в моїй голові та презентації, почала перетворюватися на справжню програму для сотень підлітків.

А ти пам’ятаєш перших дітей, які прийшли на проєкт?

Дуже добре пам’ятаю. Ми ще самі багато чого не знали, хвилювалися, чи буде молоді цікаво, чи дійдуть учасники до кінця, чи повірять вони нам. А вони приходили на зустрічі з дуже різними ідеями — інколи ще сирими, сформульованими буквально кількома реченнями, але з величезним бажанням щось створити.

Найбільше мене вразило, наскільки вони серйозні й дорослі. Багато хто навчався під час повітряних тривог, переїздів, відключень світла, жив далеко від великих міст або був змушений залишити свій дім. І водночас вони думали не лише про те, як вижити, а й про те, що можуть створити для своєї громади чи країни.

Спочатку дехто соромився вмикати камеру або говорити перед групою. Вони казали: «У мене, мабуть, не така цікава ідея» або «Я не знаю, чи в мене вийде». А за кілька місяців ті самі підлітки вже впевнено презентували фінансові моделі, відповідали на складні запитання журі та захищали власні проєкти.

Саме тоді я зрозуміла, що uBoost потрібен не лише для передавання знань. Іноді найважливіше — щоб поруч з молодою людиною з’явився дорослий, який скаже: «Твоя ідея має значення. Спробуй. А я допоможу».

Які кейси «Створюй ТУТ!» найбільше запали тобі в серце?

Один із проєктів, який найбільше запав мені в серце, — це Plastic Shield від Ірини Винар. Її тато — військовий, тому тема війни й безпеки для неї не абстрактна. Ірина дуже близько відчуває, з якими ризиками щодня стикаються військові.

Вона навчається за спеціальністю «Технології захисту навколишнього середовища» і придумала, як поєднати дві величезні проблеми України — заміновані території та забруднення пластиком. Її ідея — створювати з переробленого пластику спеціальні захисні футляри для мін, які можуть зменшувати силу вибуху й розліт уламків та підвищувати безпеку під час розмінування.

Мене дуже вразило, що молода дівчина не просто переживає за свого тата, а намагається перетворити цей страх і біль на конкретне рішення, яке потенційно може захищати інших людей. Під час програми вона детально пропрацювала ідею: дослідила аналоги, поспілкувалася з військовими, розрахувала бюджет і вартість виробництва, сформувала бізнес-модель та план запуску експериментального продукту. У фінал пройшла, але фінансування не отримала.

Звичайно, такі рішення потребують серйозного тестування, залучення інженерів і фахівців із розмінування. Але для мене цінність цієї історії ще й у тому, що Ірина не залишила свою ідею просто мрією. Вона зробила перші кроки, щоб перевірити її й перетворити на реальний проєкт.

Саме в таких учасниках я найбільше бачу сенс «Створюй ТУТ!». Попри війну й особисті переживання, вони не лише думають про власне майбутнє, а шукають способи допомагати країні вже зараз. Історія Ірини для мене — про любов до тата, яка перетворилася на бажання створити щось здатне захищати життя.

Проєкти випускників програми

Skiller: шлях від невдачі до успіху

Коли 17-річна Поліна Лабунець із міста Ромни подавала заявку на грант уперше, їй відмовили. Проте вона не зупинилася, спробувала знову в третьому сезоні програми й перемогла. 

Сьогодні вона розвиває Skiller — інноваційну AI-платформу, яка допомагає громадським організаціям і малому бізнесу автоматизувати звітність, управління проєктами та дотримання вимог. За словами Поліни, найціннішим для неї стали люди, ментори та оточення, яке підтримує. Тепер її шкільний проєкт перетворюється на повноцінний бізнес.

EasyGrow: зелені технології для кожного

20-річна Софія Бєлікова прийшла на проєкт лише з ідеєю, а на фіналі презентувала готовий продукт — EasyGrow. Це готові аптечки з порційними добривами, які роблять догляд за кімнатними та домашніми рослинами максимально простим і зрозумілим навіть для тих людей, які ніколи раніше цим не займалися. Проєкт розв’язує повсякденну проблему багатьох любителів зелені вдома, перетворюючи догляд на легкий і захопливий процес.

Софія розповідає, що зараз EasyGrow вже на етапі підготовки до запуску — розв’язуються питання з виробництвом, щоб далі вже перейти до першої тестової партії: «EasyGrow — це готовий набір для догляду за рослинами. Тобі не треба самому шукати, яке добриво купити, що взяти від шкідників і як потім усім цим користуватися. Ти просто береш набір, де вже є потрібні засоби в невеликих об’ємах і зрозуміла інструкція до них. ‎Найближчим часом хочу зробити першу партію наборів і запустити продажі. А протягом наступних пів року поступово розвивати EasyGrow, дивитися на реакцію та відгуки людей, вдосконалювати набори й додавати нові варіанти».

Nexum: інновації у сфері здоров’я

17-річний Антон Коломієць розробив сервіс Nexum, який змінює підхід до медичних візитів. Платформа допомагає заздалегідь, ще до прийому лікаря, зібрати скарги та детальний анамнез пацієнта. Це суттєво економить дорогоцінний час і лікарю, і самому пацієнту.

«Створюй ТУТ!» реалізовано за підтримки Razom for Ukraine.