Психотерапевти наголошують, що у такі важкі часи дітям як нікому потрібна підтримка. Чому так? Чим сприйняття світу та конкретної ситуації дитиною відрізняється від дорослого?

Нині маємо величезну кількість різноманітної інформації про стрес та психічне здоров’я. Але саме обсяг, «різноманітність», а інколи й протирічність даних призводять до того, що рівень довіри людей знижується. Тому є недостатній рівень обізнаності щодо культури піклування про психічне здоров’я. На жаль, Save the Children виявила цю тенденцію в кількох країнах, де ми підтримуємо дітей, які опинились у критичних ситуаціях, зокрема, і в Україні.

У родинах це найбільш негативно позначається саме на дітях. Адже їхнє сприйняття світу та конкретної ситуації відбувається не у вакуумі, а через вплив соціального оточення. Тому підтримка і формування їхнього світосприйняття повинні здійснюватись як цілісний підхід, а їхнє оточення — родина, школа, громада, — має цьому сприяти.  

Як взагалі зрозуміти, що діти потребують підтримки, адже не завжди це очевидно?

Природа стресу у дітей має системний характер та підсилюється різними чинниками. Тому перелік ознак варто надавати залежно від конкретної ситуації. Саме тому експерти Save the Children розробили матеріали, які допоможуть глибше зрозуміти ці фізіологічні та поведінкові процеси.

Але наголошую, що необхідно дотримуватись принципу «сім разів перевір, і тільки тоді зроби висновок». та іншого найголовнішого правила — «Не нашкодь».

Про які незвичайні та неочевидні способи підтримати дітей під час кризи ви можете розказати? 

Робота з дітьми — це не просто проведення ігор з ними, це зокрема психосоціальні заняття з використанням ігрових технік, які мають чітку мету, структуру, тривалість/періодичність та системність. Саме це і забезпечує якість, ефективність та сталість впливу на психосоціальний добробут дітей. Ми в організації, спираючись на понад сторічний досвід роботи з дітьми в усьому світі, зокрема, і в умовах війни, рекомендуємо саме системну та регулярну роботу. Проте, якщо треба стабілізувати дитину тут і зараз в кризовий момент, наприклад, під час повітряної тривоги, є деякі поради:

‣ Спочатку маску на себе, потім на іншого. Доросла людина не може ефективно допомогти дитині або дітям, коли сама «не в ресурсі». Тому варто першочергово піклуватися про власний емоційний добробут.

‣ Дитина — це дзеркало родини. Важливо своїм прикладом показувати адекватну та спокійну поведінку. Адже якщо дорослий буде панікувати та губитися у рішеннях, дитина, яка має тонке емпатичне сприйняття, також відчує ці невпевненість і страх. А якщо вона бачитиме вашу стійкість, то буде її віддзеркалювати.

‣ Можна дозволити дітям розкрити власний потенціал у незвичній і нетривіальний спосіб, скажімо, за принципом «клин клином вибивають». Коли я працював у Львові на вокзалі в центрі для переселенців, то зустрів маму з чотирирічним сином з евакуаційного потяга. Дитина несамовито плакала, а жінка після 18 годин стоячи, в стресі та невизначеності, не могла її заспокоїти. Я підійшов до хлопчика і запропонував позмагатися — хто крикне голосніше. У нього був просто розрив шаблону, він мені спочатку не повірив. Я ж просто сказав «моя черга» і почав кричати. Хлопчик побачив, що я не блефую, ми так кілька разів позмагалися, і він трохи заспокоївся. 

Тоді я порадився з мамою та запропонував: «Ти так класно кричиш, давай підемо туди, де є багато інших дітей. Ти зможеш відпочити та погратися з ними». І хлопчик з радістю пішов, а його мама була щаслива відпочити. Адже варто не просто заспокоювати дитину та працювати із симптомами стресу, а ще й давати простір для вираження емоцій. 

‣ Об’єднати дітей через виконання ігрових вправ, розвинути у них почуття задоволення від процесу спільної діяльності з однолітками. Ми виклали на YouTube-каналі відео з різними вправами для груп дітей, які допоможуть відволіктися, заземлитися та заспокоїтися. Це світові практики, які розробляли наші закордонні колеги Save the Children, спираючись на знання і досвід роботи з дітьми.

‣ Якщо ви вже знаходитеся в умовах постійного стресу, то допоміжним буде зробити певний режим дня та визначити ритуали для всієї сім’ї. Наприклад, о восьмій ранку ви всією родиною снідаєте. О першій годині разом обідаєте. О шостій — вечеряєте. Коли людина відчуває структурованість і стабільність навіть у дрібницях, це вже є основа, на якій вона далі може будувати свою стресостійкість.  

‣ Якщо вся родина переїхала спати у коридор за правилом «двох стін», можна сконструювати халабуду для дитини. Створити для неї захищений і комфортний простір з подушок, покривал, стільців тощо. Халабуда дає відчуття додаткової захищеності та відгородженості від страшного реального світу. 

‣ Можна застосовувати вправу «Квіточка-свічечка», яка базується на процесі дихання. Ми просимо дитину уявити, що в одній руці вона тримає квітку і глибоко вдихає її аромат, а в іншій — свічку, яку одразу після цього цілеспрямовано задуває. 

‣ Є застосунок Safe Place, який розрахований на підлітків від 10 років. Він містить різні вправи, поради та способи для психологічного заспокоєння, зокрема спрямовані на правильне дихання та усвідомлення подій. 

‣ Фізичні вправи чудово допомагають зайняти організм і відволікти від переживань. Це працює і для дітей, і для дорослих. Побігати, пострибати, потанцювати — будь-що. Але треба теж знати межу, тому що коли пульс виходить за межі 150 ударів на хвилину, фізичне навантаження навпаки підсилюватиме негативний вплив стресу. Тому народна мудрість — «працювати так, щоб не спітніти, а їсти так, щоб не замерзнути».

‣ Якщо дитина чує вибухи та боїться їх, то батьки можуть чесно пояснити, що відбувається. Навіть стрес, якщо його розділити на компоненти, стає не таким і страшним. Наприклад: «Ти чуєш ці звуки, вони тебе лякають. Адже зараз наше місто під обстрілом. Сюди летять ракети й дрони, і їх збивають. Цей голосний звук говорить про те, що небезпеки більше немає». Так само можна пояснити, чому ви йдете у сховище або сидите за двома стінами. 

‣ Щоб знизити загальний рівень стресу, водіть дитину місцями, де вона зможе відчути себе у безпеці та комфорті, відпустити себе, взаємодіяти з оточенням і з іншими дітьми. Це не просто про дитячий майданчик під будинком, а про неочевидні локації. Наприклад, в Києві до 15 грудня можна відвідати інтерактивний простір «Теплі зв’язки» у музеї Шевченка, який створений спеціально для того, щоб культивувати найкращі риси дитинства навіть у дорослих. Там можна загорнутися в шубу з іграшок, повалятися на великій ковдрі, помалювати на стінах, опинитися в халабуді тощо. 

Що також важливо пам’ятати, коли використовуєш якусь з цих порад? Адже, наскільки відомо, всі ситуації індивідуальні й завжди треба виходити з того, кому саме ми надаємо допомогу. 

Так, і це важливо, ми повинні дивитися на індивідуальність дитини. Когось варто пригорнути та заспокоїти фізичним теплом, інших, навпаки, краще не чіпати. Навіть якщо робити різкий рух до людини, то він сам по собі може підвищувати стрес. Також є такий нюанс як «якоріння». Якщо кожен раз в кризові моменти ми дитині стискаємо руку, то цей жест в неї може асоціюватися зі стресом. І тоді, коли все буде добре, а ви раптом візьмете її за руку, це може повернути страшні відчуття. Тому психічне здоров’я — це постійна зміна. Міняйте підходи, вправи, методи та спостерігайте за їхнім успіхом у динаміці. 

Варто наголосити, що стрес і допомогу треба розглядати не просто в тимчасовій одноразовій активності, це повинен бути цілісний підхід. Організувати життя, побут, дозвілля так, щоб психоемоційна підтримка стала невіднятною частиною, а не працювала екстрено. Навіть у слов’янському фольклорі молодця спочатку треба нагодувати, напоїти, вкласти спати, а тільки потім говорити про справи. 

А що точно не можна робити, щоб зменшити у дитини стрес?

Треба уникати фраз на кшталт «Що з тобою не так?», «Припини плакати», «Ти не можеш цього робити», «Заспокойся», «Поводь себе нормально» — це червоні прапорці. В психології існує принцип домінанти Ухтомського. Він полягає в тому, що якщо один осередок збудження більший, він буде поглинати всі інші. А знищити його неможливо. Тому, коли ми говоримо ці фрази, вони не працюють. Осередок стресового збудження більший за той, який говорить, що зараз будемо їсти, наприклад. Тому щоб знищити його, треба створити інший, який по силі буде хоча б рівний. Тоді він поглине в себе стрес. 

Наприклад, ви працюєте у креативній сфері, не виспалися, зранку не встигли поїсти, поїхали на роботу і весь день працювали так, що не вийшли на обід. І от ви ввечері їдете додому і мрієте про смачну вечерю під якийсь цікавий фільм. Це ваш осередок збудження і він палає. Але раптом вам дзвонять, пропонують тут і зараз знятися в епізоді голлівудського кіно. По силі цей осередок збудження затьмарює інший, і вам вже наче не так сильно їсти хочеться. Якби це була інша пропозиція, наприклад, зустрітися з друзями, то це могло б не спрацювати.

Так само з дитиною. Якщо вона плаче і переживає, то варто зробити щось, що яскраво приверне її увагу. Створити осередок, який буде набагато сильніший і кращий для вас і для неї. Але ви повинні відповідати за ці слова. Не можна давати дітям неправдиву, неправильну, хибну інформацію, обіцяти золоті гори, а потім розчарувати.

Антистрес речі — м’ячики для стискання, кубики для складання, аксесуари з деталями для крутіння та мацання — допомагають, але їх також треба постійно змінювати. Інакше буде прив’язка до предмета і якщо дитина десь його просто побачить, то отримає тригерну реакцію. 

У психології є яскравий приклад неетичного експерименту. Маленьку дитину клали на ліжечко, показували їй білу пухнасту шапочку і в цей момент позаду робили сильний удар і дитина здригалася. За 5-6 повторень у неї сформувався рефлекс. Коли вона бачила білого пухнастого кролика, білий листок паперу, біле простирадло, її починало підкидати й ці симптоми стресу посилювалися. Тому не можна фокусуватися на чомусь одному, постійно треба змінювати підходи у роботі з дітьми.

Що ви порадите зробити, вивчити, почитати або подивитися, щоб краще розумітися на допомозі дітям? 

Головна порада — звертатися до фахівців. Зараз їх багато, але шукайте саме тих, які підходять вам. Не можна просто сказати «йдіть до того спеціаліста й він вам точно допоможе», таких гарантій ніколи немає. Все індивідуально, тому якийсь процес пошуку, спроб і невідповідностей пройти доведеться — і це абсолютно нормально. І мова не тільки про дитячого психолога за потреби, а й про професійну підтримку батьків. Найкращий експеримент — це підготовлений експеримент. Якщо дорослі будуть готові, то зможуть своїй дитині передати спокій і впевненість. 

Фото обкладинки: Сергій Коровайний