У перший тиждень великої війни кількість коментарів та поширень дописів про російське вторгнення сягнула понад 109 млн. А за березень 2022 року кількість ефірного часу провідних американських телерадіостанцій, присвяченого Україні, налічувала 562 хвилини. Щоб краще зрозуміти масштаби — за весь 2012 рік темі війни в Сирії була відведена лише 461 хвилина. 

Однак поступово увага світу до України ставала меншою. З одного боку, це не є феноменом, а радше законом того колообігу інформації, в якому ми живемо. З іншого боку, фокусувати увагу аудиторії за кордоном на війні всупереч цьому «закону» — задача кожного. Адже це напряму впливає на рівень підтримки, що потрібна нам цілодобово.

За понад два роки повномасштабного вторгнення українські медійники, посадовці, громадські та культурні діячі, здається, зробили все можливе і неможливе, щоб про нас продовжували говорити. Попри «втому світу від війни в Україні», попри витіснення іншими темами, які видаються світу більш актуальними та резонансними, попри засилля російської пропаганди, попри політику соціальних мереж. І їм це вдається.

Можливості

Як можуть у цьому допомогти українці? По-перше, надавати їхній роботі розголосу. Це може зробити кожен і буквально в пару кліків, поставивши лайк та реакцію, прокоментувавши та поширивши англомовний допис про війну. Знайти якісний англомовний контент можна, наприклад, на сторінках Kyiv Independent, United24 Media та інших українських медіа, які мають англомовні версії. Ваша реакція на їхній контент у соцмережах допоможе алгоритмам зробити дописи про війну більш видимими для якомога більшої кількості людей — зокрема, й за кордоном.

Друга не менш важлива порада — люди. Виходьте на знайомих за кордоном і просіть їх поширювати дописи про війну у своїх акаунтах. Від початку вторгнення це було і є одним з основних каналів комунікації зі світом для українських медійників та інших діячів. Адже алгоритми соцмереж не завжди працюють нам на користь. Так, в перші місяці деяким проєктам, наприклад, допоміг Міжнародний інститут преси, який познайомив їх із головними редакторами світових медіа, іншим — волонтери чи блогери з різних країн. І зрештою цей ланцюжок ставав вирішальним, щоб у такий спосіб численних «рукостискань» достукатись до світу. 

Позначати профілі впливових світових діячів, інфлюенсерів чи організації в коментарях під дописами та в сторіз, що показують війну в Україні, теж шкідливим не буде. Щоправда, виміряти ефективність цих позначок — доволі складно.

Обмеження

Втім, прагнення доносити інформацію про злочини росіян до світу впирається у велике підводне каміння під назвою «правила Meta»». Основна проблема в тому, що правила спільноти в Інстаграмі та Фейсбуці не містять винятків, які могли б забезпечувати свободу слова в умовах війни. Та й загалом ці соцмережі покликані створити середовище, в якому немає місця образам чи сенситивним темам — так, саме тим, в яких українці існують щодня.

Тому Meta, під патронатом якої перебувають Фейсбук і Інстаграм, застосовує різні типи обмежень до контенту. І, на жаль, сьогодні це напряму стосується українців. Так, дописи, що містять певні слова-епітети, якими ми характеризуємо росіян, як-от «москалі», «кацапи», «русня» тощо соцмережі розцінюють як мову ворожнечі. І переконати Meta в тому, що ворожнечу насправді застосовують проти нас, тож ми маємо повне право називати росіян так, як вони на це заслуговують, — дуже складно. Навіть заміна літер у цих словах на якісь інші символи не завжди допомагає обходити блокування чи видалення дописів. 

Доволі довго Meta також блокувала публікації, в яких фігурував полк «Азов», і навіть сторінку «Асоціації родин захисників “Азовсталі”», адже їх класифікували як «суб’єкт ненависті» в межах політики щодо небезпечних організацій та осіб. І це тривало цілий рік від початку вторгнення — зокрема, й в той час, коли наші захисники перебували в оточенні в Маріуполі й про «Азов» кричав увесь світ. Зрештою Мінцифра домовилась із Meta про зняття цього блокування. 

Крім того, обмеження у соцмережах застосовують і до дописів, що мають заклики до насильства. Очевидно, що в наших реаліях війни йдеться про відповідні заклики, спрямовані до росіян як абсолютно природна реакція українців на щоденні воєнні злочини, які вони скоюють. На початку вторгнення Meta дещо послабила свою політику і тимчасово дозволила українським користувачам публікувати заклики до насильства проти росіян, російських солдатів, Путіна та Лукашенка. Втім, невдовзі обмеження, хоч не повною мірою, але знову почали діяти.

Так само Meta регулює контент, що зображує «сцени насильства». Знову ж таки, в нашому випадку йдеться про масове поширення українськими користувачами візуальних свідчень злочинів російських військових. І хоч наглядова рада дозволила публікувати подібні зображення в контексті порушень прав людини, до деяких із них додається спеціальне маркування. Воно попереджає, що контент може бути неприйнятним та сенситивним для деяких користувачів, а отже — все одно робить його менш видимим. 

Великий галас навколо таких обмежень був навесні 2022-го після деокупації Київщини. Тоді на перших шпальтах видань усього світу були світлини з Бучі та Ірпеня, які кричали про жахливі злочини росіян. Соцмережі, звісно, не могли бути осторонь і українські користувачі запустили хештеги #bucha та #buchamassacre і додавали до них фотографії вбитих та закатованих росіянами українців. Майже одразу ці хештеги й, відповідно, дописи з ними Meta почала блокувати. Зрештою силами української медіаспільноти це обмеження вдалося зняти.

«Проблеми виникають на тому етапі, коли в нас відбувається чергова жахлива подія, і з’являються нові хештеги, новий контент, і алгоритми не встигають це все, скажімо так, переоцінити у контексті війни, і вони працюють за старою схемою і вмикають блокування… Ми втрачаємо актуальність у цю хвилину, коли ми маємо максимально поширити це по світу», — розповідає активістка Аліна Андреєва.

Блокування, тіньовий бан та інші санкції, які заважають українським користувачами Інстаграму та Фейсбуку розповідати правду про війну на світову аудиторію, виникають не лише через недосконалість алгоритмів та модерації. Не останню роль у цьому процесі відіграють російські боти, які своїми численними скаргами знищують дописи про злочини росіян в Україні. 

Як обходити обмеження Meta? Як би це сумно не звучало, але згладжувати кути — намагатись уникати слів, які соцмережі можуть сприйняти як мову ненависті. Адже, наприклад, Інстаграм дедалі більше прагне ставати радше розважальною платформою, аніж майданчиком для поширення надважливих повідомлень. Внутрішні правила Meta є не лише недоступними для загалу, а й постійно змінюються. І користувачів про ці зміни навіть не завжди сповіщають. 

Так сталось навесні цього року, коли користувачі Інстаграму (і, до речі, не в Україні, а за кордоном) абсолютно випадково помітили, що соцмережа за замовчуванням обмежує політичний контент. Виявилось, що ще на початку 2024-го Інстаграм дійсно запровадив зміни, про які оголосив у своєму блозі, та аргументував тим, що платформа не «бажає проактивно рекомендувати політичний контент з акаунтів, за якими ви не стежите». Все для того, аби соцмережа була «безпечним та розважальним простором». 

Речник Meta Дені Левер зазначив:

Тобто обмеження впливає на все, що користувачі по всьому світу бачитимуть у своїх рілз, рекомендаціях, пропозиціях тощо. Припускають, що таке оновлення повʼязано з виборами в США та відповідними агітаціями, а також пропалестинським контентом у соцмережах. Щодо цього навіть провели дослідження і виявили, що Інстаграм дійсно почав сильно знижувати видимість публікацій про війну, видаляти підписи, приховувати коментарі, обмежувати користувачів тощо. Вочевидь всі ці нові обмеження стосуються й публікацій про російське вторгнення в Україну. 

Своє обурення вже висловили провідні видання як-от The Washington Post, адже це ускладнює поширення важливих новин у соцмережах. Хоча б тому, що й досі далеко не всі користувачі знають про існування цього обмеження, а отже — не можуть його відрегулювати. В нашому ж контексті це нововведення є ще більш згубним, адже контент, який Інстаграм розцінює як політичний, публікують не лише медіа, а й звичайні користувачі, щоб достукатись до світу.

Кейт Едвардс, політична стратегиня та контент-кріейторка від Демократичної партії США, каже:

Щоб зняти це обмеження, необхідно зайти в налаштування Інстаграму, перейти до розділу «Що ви бачите» та обрати «Рекомендований контент» — тобто від облікових записів, за якими ви не стежите. Там ви й побачите обмеження у видимості політичного контенту. Коли ви знімете це обмеження, вам із більшою ймовірністю рекомендуватимуть контент на політичні та соціальні теми. Тож пишіть своїм знайомим іноземцям, які про це обмеження ще можуть не знати, і допоможіть його зняти — це також допоможе просувати дописи про війну в Україні.

Якщо ж говорити про те, як на третій рік великої війни загалом найефективніше комунікувати зі світом, один із робочих інструментів — числа. І це пряма порада від речника Міністерства закордонних справ Георгія Тихого. За його словами, мова чисел — це особливий інструмент комунікації, який дозволяє малювати велику картинку і який сьогодні активно використовує МЗС, зокрема й у соцмережах.

«Між 2014 і 2022 роками Україна та Росія в різних форматах провели близько 200 раундів переговорів за посередництва Франції та Німеччини та в Мінському процесі. За цей самий час домовились про рівно 20 режимів припинення вогню, які Росія майже одразу й порушувала. До чого все це призвело? До 24 лютого 2022 року, коли Росія одноосібно вийшла з Мінських домовленостей і розпочала повномасштабне вторгнення», — каже речник. 

Саме такий твіт МЗС і робить. Починає з цих фактів та переходить до висновку — якщо це не спрацювало за вісім років, чому хтось має вважати, що це спрацює або призведе до іншого результату зараз? Зрештою така форма комунікації конкретних чисел та аргументів досягає набагато ширшого кола і навіть скептично налаштованої аудиторії.

А такої аудиторії дійсно багато. І причиною цьому, зокрема, є геолокація користувачів, що напряму впливає як на контент, який їм пропонуватимуть у соцмережах, так і на алгоритми пошуку в Google. Одне з нещодавніх досліджень вкотре підтверджує — якщо люди з різних країн світу будуть «гуглити» однакові запити, вони побачать різні результати. Так, використовуючи різні неавторизовані браузери та гаджети, застосовуючи VPN для зміни геолокації та різні мови для пошуку, українські медійники виявили, що російські пропагандистські ресурси є в топі видачі Google по світу. І хоч днями Meta все ж заблокувала низку російських державних ЗМІ в Інстаграмі та Фейсбуці, Google залишається впливовою платформою поширення їхньої пропаганди.

Інше підводне каміння, яке зменшує видимість новин про війну у світі, — Google показує людям теми, актуальні для їхньої країни. Наприклад, дослідники поставили британську геолокацію і намагались шукати в Google новини про викрадення РФ українських дітей. Утім, перші сторінки видачі були присвячені новинам та статтям про те, «як вирішити ситуацію, коли депортують з країни нелегального мігранта і в нього є діти». 

Так само поява інших важливих для світу подій — війн та катастроф — знижує «присутність» України в пошуку Google. Наприклад, торік під час пошуку інформації про окуповані території чи американську зброю геолокація США видавала матеріали здебільшого про Ізраїль та Палестину. 

Боротьба

«Втома світу від війни», зміна фокуса уваги, обмеження соцмереж та купа інших причин зрештою призводять до того, що за новинами з України стежать дедалі менше людей. Тому приходить на допомогу потужний канал культурної та креативної комунікації. Іншими словами — лагідне та ненавʼязливе нагадування світу про війну на всіх можливих світових майданчиках. Згадаймо хоча б виступ Kalush Orchestra у фіналі Євробачення-2022 — після їхнього заклику допомогти захисникам Азовсталі кількість пошукових запитів за словом Azovstal по всьому світу стрімко зросла. 

Інший приклад — коли навесні цього року на Венеційському бієнале команда українських креативників розклеїла по всьому місту постери із розташуванням бомбосховищ у Венеції. Основне повідомлення цього проєкту — більшість українців до початку вторгнення не знали про укриття, але зараз у жителів інших країн є можливість підготуватись допоки України боронить Європу. За словами СЕО Bickerstaff.734 Вероніки Селеги, після цього представники різних європейських міст почали звертатися з проханням розробити для них схожі карти.

А на останньому Burning Man у США була представлена українська інсталяція, біля якої впродовж усіх днів фестивалю лунав сигнал повітряної тривоги щоразу, коли її оголошували у містах України. Годі й казати про те, як потужно вплинув на світ Оскар документального фільму «20 днів у Маріуполі». Тоді всі соцмережі буквально вибухнули реакціями, оглядами стрічки та словами підтримки людей з усього світу.   

І таких проєктів — безліч. Адже найефективніший інструмент для взаємодії зі світом — використання всіх можливих ресурсів та навичок. Достатньо й просто мати телефон та доступ до соцмереж, щоб поширювати, лайкати, коментувати та тегати. І продовжувати це робити так само активно, як і в перші дні вторгнення. Тоді нас почують.