— Раніше моя географія була: Париж, Вімблдон, Мельбурн, Нью-Йорк. За останні три роки — Бахмут, Авдіївка, Ізюм, Лиман. Одного разу на Харківщині прямо перед нашим бронеавтомобілем вибухнув снаряд РСЗВ. Нас відкинуло в кущі, вилізли всі побиті, а потім ще кілька годин уникали ударів ворожої артилерії.

Сергій Стаховський розповідає про один із найяскравіших епізодів свого життя. Хоча знакових моментів у нього було багато.

Стаховський народився і виріс у Києві. Батько — лікар, мати — викладачка в університеті. Сергій з дитинства займався тенісом, але у 12 років зібралася ціла сімейна нарада, щоб з’ясувати, чи хоче він продовжувати, адже грошей і часу це віднімало багато. Сергій захотів.

— Коли за декілька років після цього я грав у фіналі юніорського US Open з Енді Мюрреєм, то стало зрозуміло, що в мене є шанс пробитися у тенісі. І всі ті люди, які раніше казали: та нічого в тебе не вийде, у світі лише сотня гравців нормально заробляють, навіщо взагалі твої батьки гроші витрачають — всі вони раптом почали говорити навпаки: ти зможеш, молодець, давай! Але сам я остаточно повірив у свій тенісний шлях, коли у 2008-му виграв турнір ATP The Zagreb Indoors.

Тоді у фіналі Стаховський, 209-й у світовому рейтингу, переміг іменитого хорвата Івана Любичича, ще нещодавно третю ракетку світу.

Звісно ж, це була не остання тенісна сенсація від українця. І не остання сенсація від нього загалом.

Удар, про який ніхто не просив

— Після 24 лютого 2022 року мені прийшли сотні, якщо не тисячі повідомлень від тенісної спільноти: підтримали Джокович, Федерер, всі-всі-всі. Я просто не встигав все читати й відповідати. Писали й прості вболівальники. Загалом у 2022-му війна здавалася європейцям близькою — для багатьох вибухи балістичних ракет в Україні звучали дуже гучно. Але тепер це, схоже, змінилося. Цивілізований світ вже ніби забув про війну. Якщо на початку влада різних держав казала: почекаємо й побачимо, як розгортаються події, то саме прості люди швидко почали допомагати. Зараз все навпаки — громадяни вже не звертають уваги на близьку війну, але влада розуміє наслідки, які настануть, якщо Україна програє.

Стаховський нагадує: російська влада багато років розповідала своїм громадянам, що в Україні нібито живуть їхні вороги. Українці не зважали на це. Але коли Росія все ж напала, то підтримка всередині їхньої держави була максимальна. Вони буквально раділи ракетам, які летіли в мирні міста. Тепер, наголошує Стаховський, у Росії розповідають, як вони захоплять Берлін і Париж, розповідають, що Захід прогнив, що треба вдарити по США. Але світ повторює помилку й досі сприймає це як балачки. Якщо Україна не переможе, то ви або ваші діти зустрінетеся з росіянами на полі бою, — передає українець послання цивілізованому світу.

— Сам я дізнався про війну в рідній країні від мами. Вона подзвонила рано вранці й сказала: усюди сильні вибухи. Я включив телевізор і побачив по всіх каналах цю картину, яку ніколи не забуду: пейзаж рідного Києва і вогонь над ним.

На той момент Сергій Стаховський жив за кордоном. Але ще за пару тижнів до повномасштабного вторгнення написав заяву про вступ в Тероборону.

— Я просто сподівався, що чим більше людей запишеться в лави різних збройних підрозділів, тим більше шансів, що Росія не нападе. Бо вони побачать, що люди готові захищати свою країну. Втім, їх це не зупинило.

Вже за пару днів після початку великої війни Стаховський попрощався з сім’єю — і відправився в Україну. Своїм трьом дітям він тоді так і не сказав, що їде на війну.

Не програти

— Я чесно дуже люблю теніс. Я насолоджуюся, коли знаходжуся на корті. Але після повномасштабного вторгнення в мене була пауза майже два з половиною роки, коли я фактично не дивився теніс. Спорт і війна дещо схожі. І там, і там ти борешся до останнього, коли вже немає сил. Але коли ти програєш матч, то через пару днів вже граєш наступний. Коли ти програєш на війні, то ти втрачаєш життя — своє або побратимів.

При цьому, за словами Стаховського, теніс — це часто більше про поразки, ніж про перемоги.

— Ти регулярно програєш, тому що кожного тижня не виграє ніхто. Навіть Джокович, Надаль, Федерер — вони щороку програвали 7-8-10 матчів. Тому це все більше про поразки.

Слова «програш» і «Федерер» в одному реченні для Стаховського мають особливе значення.

У 2013 році швейцарець вже був легендою й одним із найкращих гравців в історії цього виду спорту. Семиразовий переможець та чинний чемпіон Вімблдона вважався там непереможним. Але влітку того року Федерер програв Стаховському у чотирьох сетах вже у другому раунді. Це завершило серію домінатора з 36 послідовних найпрестижніших турнірів Grand Slem, на яких він доходив щонайменше до чвертьфіналу.

— Ця перемога багато чого розказала мені про себе самого. Про можливості. Я всю кар’єру провів у епоху трьох ідеальних гравців: Надаля, Джоковича і Федерера. Півтора десятиліття вони не давали виграти фактично більше нікому. Були всі нормальні тенісисти — і окремо ці троє іншопланетян. А тут ти раптом розумієш, що вони теж люди, їх теж можна обігрувати в кожному конкретному епізоді. Це дає тобі віру в себе трошки іншого рівня. 

Ще серед важливих перемог Стаховського — St. Petersburg Open і Кубок Кремля. А серед його друзів тісного тенісного світу були й відомі російські спортсмени.

— Я до 2014-го близько дружив з Михайлом Южним, я навіть хрещений батько його сина. Але потім сталася анексія Криму, він намагався довести мені, що це якась геополітика, хоча насправді просто банальне захоплення чужої землі. Ще я спілкувався з Андрієм Рубльовим. На початку повномасштабного вторгнення він грав у Дубаї й після матчу написав на камері: «Зупиніть війну». Тоді це нібито щось значило. Але зараз вже не спілкуюся ні з ким з Росії.

Росіяни досі присутні у тенісному світі. Їм лише заборонили використовувати прапор, але змагатися представники країни-агресора продовжують.

Із задньої лінії до передової

— Коли у лютому 2022-го я повернувся в Україну, то зв’язався з кількома знайомими зі Збройних сил. Один із них запропонував мені піти до них в Центр спеціальних операцій «А» Служби безпеки України. А це ж елітний підрозділ!

Певний час Стаховський служив у мінометному розрахунку. Зі 120-мм мінометом українець працював у 1,5 км від ворога. З 82-мм — взагалі в 700 м.

Далі був споряджальником FPV-дронів. Але тепер у Стаховського значно глобальніші задачі, адже з часом він перейшов до одного з найсекретніших підрозділів Центру «А» — того, який завдає ударів вглиб Росії.

— З останнього: Енгельс, Торопець, Торопець-2, — перераховує колишній тенісист свою нову роботу. — А дехто з нашого підрозділу брав безпосередню участь у «Павутині».

Енгельс — авіабаза російських стратегічних бомбардувальників, розташована за 750 км від кордону України. На аеродромі стоять два важкі бомбардувальні авіаполки, на озброєнні яких ракетоносці Ту-95МС, Ту-22М3 та Ту-160. Крім того, тут розміщені склади з озброєнням. Саме такий склад з ракетами Х-101, якими ці літаки регулярно обстрілюють Україну, у березні 2025-го знищили далекобійні дрони.

Торопець — склад головного ракетно-артилерійського управління міноборони РФ у Тверській області. У вересні 2024-го він палав так, що росіяни були змушені проводити в сусідньому місті евакуацію. На складі зберігалися ракети, призначені для оперативно-тактичних ракетних комплексів «Іскандер» тактичних ракетних комплексів «Точка-У», КАБи та інші боєприпаси. Вибух всього цього був настільки потужний, що викликав землетрус силою 2,8 за шкалою Ріхтера, повідомило британське Міноборони.

Торопець-2 — за кілька днів цей склад знову опинився під ударом, як і ще один великий склад у Краснодарській області Росії.

«Павутина» — вже легендарна операція Служби безпеки України, коли FPV-дрони злітали з вантажівок біля чотирьох авіабаз по всій території Росії, й били по стратегічній авіації ворога. За даними спецслужби, тоді було пошкоджено 41 літак, а загальні втрати противника склали $7 млрд.

— Це все операції найвищого рівня. Завжди приємно бачити реакцію на свою роботу в російських провоєнних пабліках. Читаєш, радієш.

За словами Стаховського, навіть якщо не рахувати стратегічні заводи, НПЗ та інші великі об’єкти, Центр «А» Служби безпеки лише ворожої техніки вже знищив на понад $5 млрд.

— Маленькі групи творять великі справи, — підсумовує він. — Тож приєднуйтеся. Тим паче зараз відбір дещо спрощений у плані фізичної готовності. Щоправда, навіть я, професійний спортсмен, коли проходив тести, то дивувався — якщо це спрощені, то наскільки ж жорсткими вони були раніше?!

Влітку 2025 року Президент Зеленський підписав закон, згідно з яким кількість людей у Центрі «А» збільшується до щонайменше 10 тис. людей. Елітний підрозділ готовий зростати, довівши свою ефективність — зокрема й завдяки 7-разовому переможцю турнірів ATP.

На завершення розмови Стаховський каже, що ввечері знову їде на завдання. Тож, ймовірно, і він сам, і тенісна спільнота, і весь світ знову читатиме про його чергову перемогу в новинах.