Допомогти українцям намагаються небайдужі люди з усього світу. Один із них — Мікаель Колвілл-Андерсен, культовий урбаніст сучасності. Його часто називають «головним велосипедизатором», адже він популяризує велоактивізм у всьому світі та пояснює, як перейти на більш екологічне та безпечне життя в місті. Минулого року Мікаель заснував фонд Bikes4Ukraine — некомерційну організацію, що вже знайшла і відправила майже 1000 вживаних велосипедів в ті міста України, де в них є гостра потреба: Бучу, Чернігів, Миколаїв, Харків та інші. Platfor.ma розпитала Мікаеля Колвілл-Андерсена про Bikes4Ukraine та допомогу Україні.
— Розкажіть про себе та свій шлях до волонтерства: як і коли у вас виникла ідея допомогти Україні?
— Я урбаністичний дизайнер, автор і телеведучий. Я працював у понад 100 містах по всьому світу у сфері міського дизайну та містобудування. Зараз є ведучим глобального телесеріалу про урбаністику «Місто в натуральну величину».
Мій шлях у волонтерстві розпочався у квітні 2022 року. Зі мною зв’язалися колеги з містобудування у Львові. Там виникла проблема через те, що у місто переїхало понад 200 тис. внутрішньо переміщених осіб. Місцева влада бачила рішення у велосипедах. Вони зв’язалися зі мною, щоб дізнатися, чи можу я знайти вживані ровери для використання у Львові. Так я і почав займатися цим питанням і займаюся вже понад десять місяців.
Для кращого розуміння, як я можу допомогти та які потреби є, я поїхав в Україну та прожив у вас більш ніж три місяці. За цей час ми доставили понад 900 велосипедів. Зрештою те, що почалося як транспорт для переселенців у Львові, поширилося на решту країни.
На сьогодні у нас є величезна мережа громадських організацій по всій країні. Ми допомагаємо громадянам у селах і передмістях навколо міст, які були зруйновані росіянами. Забезпечуємо волонтерів велосипедами з Європи, щоб вони могли доставляти їжу, воду, гуманітарну допомогу, медикаменти й навіть пошту.
— Хто команда Bikes4Ukraine? Хто вас підтримує?
— Ми — невелика група волонтерів у Копенгагені, які координують діяльність у Данії та організовують інші заходи в Європі. Ми покладаємося на краудфандинг з усього світу, щоб робити те, що ми робимо. Минулого року нам потрібен був транспорт для доставки велосипедів. Ми згадали, що в данської компанії Carlsberg Group є представництво в Україні, тому зв’язалися з Carlsberg Ukraine і запитали, чи можуть вони допомогти нам із цим питанням. Нам швидко надали вантажівки для багатьох наших поставок, за що ми дуже вдячні.
Також у нас є ще один партнер в Україні, який координує Bikes4Ukraine. Вадим Денисенко — відомий урбаніст, і саме він запропонував сконтактуватися зі мною минулого року. Вадим координує подальший розподіл наших велосипедів серед неурядових організацій по всій країні та організовує волонтерів, які допомагають нам, коли ми приїжджаємо з вантажівками, наповненими велосипедами.
— Першу партію велосипедів для України зібрали у вашому рідному Копенгагені. Чи поширюється ваша ініціатива на інші країни? Як реагують люди?
— Bikes4Ukraine є міжнародною ініціативою, тому ми збираємо велосипеди зі всього світу. Спочатку люди не розуміли, навіщо це Україні. Але як тільки ми почали пояснювати, що для багатьох українців байк є справжнім рятувальним колом, то повідомлень з бажанням допомогти почало надходити все більше. Найактивніше свої велосипеди почали передавати мешканці Берліну, Генту та Будапешту. Згодом ми отримали підтримку з усього світу. Громадяни інших країн самі організовують та збирають велосипеди, а ми це тільки контролюємо та допомагаємо за потреби.
І в кожній пожертві є своя історія. Люди щиро хочуть допомогти українцям. Вони відправляють листи та малюнки разом із велосипедами, щоб підтримати. Є історії, які мені особливо запам’яталися та вразили. Наприклад, одна жінка з Копенгагену втратила доньку від раку, і вона понад усе хотіла, щоб її велосипед поїхав в Україну та продовжував «допомагати». А чоловік з Будапешту відправив свій старий велосипед «Україна» з Харківського велосипедного заводу, 1974 року випуску. Він вважає, що саме цей велосипед має обов’язково повернутися додому. Цей подарунок від жителя Будапешту я хочу подарувати президенту Зеленському як своєрідний символ — символ сили велосипеда.
— Розкажіть про механіку вашої діяльності? Як ви визначаєте, в які міста привезти велосипеди та кому їх доставити?
— Нам вже вдалося доставити велосипеди у понад 30 міст та селищ України. Ми збираємо краудфандинг і використовуємо його для доставки роверів в Україну з різних куточків Європи. Після того, як велосипеди прибувають в Україну, ми розвозимо їх по всій країні невеличкими фургонами. Скажімо, у квітні відправили ще 25 роверів до Херсона.
Наша мережа зростає, оскільки все більше людей чують про Bikes4Ukraine. Ми зосереджуємося на громадських організаціях, у яких є соціальні працівники або волонтери, які розвозять речі велосипедами. Вони і є отримувачами нашого двоколісного транспорту. А також громадські організації, які опікуються переселенцями в різних містах України. Переселенці покинули свої рідні міста, тому часто не мають нічого — для них велосипед є дуже цінним транспортом для пересування.
— Як з вами знайомляться і як реагують? Чи є якісь пам’ятні історії?
— Українці насправді дуже вдячні за допомогу. Коли ми доставили перший фургон для переселенців у Львові минулого року, то велосипеди розійшлися в одну мить. Сім’ї та діти просто сідали на них і одразу починали кататися. Нас це дуже надихало, адже ми наочно бачили, що змогли подарувати українцям хоч трохи радості та допомогти.
— Скільки разів ви були в Україні з початку повномасштабної війни? Які ваші враження?
— Від початку повномасштабного вторгнення я був в Україні шість разів — загалом понад три місяці. Українці стійкі, сильні і надихають світ. Іноді я відчуваю порожнечу, коли повертаюся до Копенгагена, адже в Україні ти розумієш, що життя крихке і варте того, щоб його прожити. Цей досвід спілкування продовжує мене вражати.
Багато країн забули про велосипед як про транспорт. Проте Україна розуміє його цінність для повсякденного життя. Доречно сказати, що Харківський велосипедний завод виготовив 30 млн велосипедів між 1920-ми та 1990-ми роками і вважався однім із головних велосипедних заводів держави. До речі, логотип нашої організації безпосередньо натхненний емблемою саме харківських велосипедів.
Українці мають прийняти свою велосипедну історію і повернути велосипеди в міста як транспорт — як у Копенгагені.
— Які ваші плани? Ми знаємо, що ви хотіли зібрати та передати Україні мільйон велосипедів, як думаєте, вдасться?
— Напевно, все ж ні. Але реально я міг би привезти в Україну 100 тис. велосипедів, і вони були б по всій країні. Ми будемо втілювати наші наміри — привозити велосипеди в Україну — доти, поки у нас є краудфандинг.
Підтримати проєкт Bikes4Ukraine можна за посиланням.