Віктор народився в Дрогобичі, але з 90-х років живе в Ужгороді. Спочатку працював фрезерувальником на заводі, потім перейшов на будівництво, щоб заробити на квартиру. Згодом вирішив спробувати себе в підприємництві — створив власний бізнес, який спеціалізувався на будівництві, реконструкції та ремонтах. Але цей період виявився дуже виснажливим.

«Підприємництво в ті роки — це було щось на кшталт боротьби за виживання. Постійні стреси, велике навантаження, напруга… Жив в Ужгороді, виробництво — за містом. Працювали в три зміни. І так 12 років. Усе це наклало свій відбиток на моє здоров’я», — розповідає Віктор. 

Коли війна тільки почалася у 2014 році, Віктор одразу пішов до військкомату, але спочатку йому відмовили, а невдовзі він потрапив до лікарні й тепер не придатний для служби. Лікарі сказали йому: «Жити будеш, але повноцінно працювати вже не зможеш». Це стало переломним моментом.

Віктор отримав інвалідність. Потрібно було шукати роботу, але через обмеження зі здоров’ям цей процес виявився нелегким. «Коли закінчиться війна, хлопці повернуться додому з пораненнями, каліцтвами, можливо, суспільство перегляне своє ставлення до людей з інвалідністю. Бо тоді я, маючи її, стикався з нерозумінням й осудом», — зізнається він.

У якийсь момент Віктор звернувся до Центру зайнятості, але отримував лише відмови. «Одного дня мій знайомий розказав, що є вакансія в університеті. Тож я і подумав: “Ну йди просто запитай, тебе ж ніхто не вижене, правда?”» — згадує Віктор.

Так він і потрапив на співбесіду в Ужгородський національний університет, де йому запропонували роботу двірника. «Запитали, чи вмію я тримати мітлу і, чи знаю, в якому напрямку вона має рухатися», — з усмішкою розповідає Віктор.

Роботу він отримав.

Перші кроки в IT

Протягом наступного року Віктор розумів, що прагне змін, і шукав можливості для навчання. Спочатку він спробував свої сили в традиційній ілюстрації та пройшов курси з Photoshop: «Малював ще зі шкільних років, тому й подумав, що раптом це ще стане в пригоді». Однак попри велику кількість вакансій, знайти роботу в цій сфері було складно.

Тоді Віктор вирішив перейти на іншу сферу. Він успішно закінчив курси з тестування програмного забезпечення та автоматизації тестування, що стало першим кроком на шляху до нової професії.

Під час навчання на курсах з тестування Віктор був зареєстрований на платформі Prometheus. І саме тоді він отримав лист про Стипендіальну програму, розроблену Google на основі їхнього досвіду. Комерційна вартість цього навчання на Coursera становить кілька сотень доларів, крім того, різноманітні додаткові івенти, курси та вебінари додали б ще під $800, а менторський супровід коштував би студенту близько $10 тис.

«Надійшло повідомлення з пропозицією. Я заповнив анкету, відправив резюме. І, чесно кажучи, забув, що така подія взагалі мала місце», — розповідає Віктор. На його велике здивування, він отримав пропозицію з кодом реєстрації на курс. Усвідомлення того, що з 6 тис. кандидатів автори ініціативи з Google та Prometheus обрали саме його, додало впевненості у своїх силах.

Під час навчання Віктор постав перед численними труднощами, оскільки поєднував навчання з основною роботою. Часто йому доводилося сидіти за комп’ютером до пізньої ночі, слухаючи лекції та виконуючи лабораторні роботи. Віктор зізнається, що в моменти виснаження хотілося кинути все. Але саме усвідомлення того, що навчання може змінити його майбутнє, стало основним джерелом мотивації:

Зрештою Віктор успішно пройшов програму з IT-підтримки, що складалася з шести курсів, кожен з яких передбачав отримання сертифіката. І це стало початком для великих змін. 

Знання, що змінюють правила гри

Отримавши сертифікати, Віктор помітив істотну зміну в ставленні до себе. Його знання та нові навички стали визначальним фактором, що допоміг зарекомендувати себе в новій ролі. «Коли я пропонував виконати певні завдання, мені казали, що такого фахівця у нас немає. Але коли я отримав сертифікат, погляди змінилися», — ділиться Віктор.

Нині завдяки отриманим знанням він не лише працює в IT-підтримці, а й почав навчання в галузі кібербезпеки за програмою Delivery Security Operations. Віктор зазначає, що IT-сфера відкриває безмежні можливості: «Навчання в Prometheus допомогло кардинально змінити весь напрямок просування мене як фахівця в ІТ. Світ інформаційних технологій багатогранний і для розвитку просто немає меж. На мій погляд, будь-хто може знайти те, що йому до вподоби, лише треба вірити у свої сили та мати бажання. Усе відбудеться — справа лише часу».

Віктор упевнений, що потрібно завжди рухатися вперед, попри всі труднощі. «Якщо ти щось вчиш, щось пробуєш — прямо зараз неважливий результат, але шлях, який ти пройшов, дасть можливість змінити твоє майбутнє», — зазначає він. Навіть у складні часи, коли все здавалося безнадійним, саме жага до знань допомогла йому знайти новий шлях і відкрити двері в IT.

Поради ровесникам

Коли Віктор вирішив опанувати IT-спеціальність, то друзі й близькі не спішили його підтримувати: «Це просто твоя забаганка. Подивись, скільки тобі років!» Але сам він тепер радить ровесникам дещо інше: «Уявіть, річкою пливе човен. Ви можете сидіти на березі й дивитися на нього, а можете знайти шлях, щоб опинитися в тому човні й пливти далі».

При цьому Віктор тверезо ставиться до складнощів, з якими можуть стикатися люди 50+, які хочуть круто змінити своє життя: «З молодими зрозуміло — у них перспективи. Але казати людям мого віку, щоб вони обов’язково йшли й щось робили — не сказав би, що це на 100% правильно. Людина має сама визначити, чи зможе вона подолати цей шлях. Особисто я сказав собі, що я буду йти далі. Але кожен нехай обирає для себе сам».

Доля Віктора є прикладом для тих, хто мріє змінити професію та почати новий етап. Його шлях від двірника до провідного IT-фахівця показує, що зусилля, наполегливість і віра у власні сили змінюють життя. Віктор довів, що навіть після складних життєвих обставин можна знайти нові можливості для розвитку та успіху.