Художня проза:

«Розриті могили», Павло Шикін

Якби Київ впав.

Цей роман — спроба уявити найгірше: що було б, якби Київ захопили за три дні. У центрі історії — життя під окупацією, змарнована гідність і втрачена свобода. Це не постапокаліпсис, а тривожне застереження про ціну байдужості. «Розриті могили» — про те, наскільки багато нам вдалося зберегти завдяки спротиву. І про те, чим довелося б заплатити, якби ми не встояли.

Про автора: Павло Шикін — поет, прозаїк, непублічний інтелектуал, лауреат літературної премії видавництва «Смолоскип», нині — військовослужбовець.

«Букурія. Історія одного плавання», Богдан Журавель

Медик, який рятував, жартував і ледь не зламався.

Богдан був хірургом, а став начмедом батальйону. Тепер замість лікарні — підвал без світла, замість операцій — хлорка і «Букурія», його бойове судно, яке не тоне, бо тримається на гуморі. У цій книзі — самотність, страх, виснаження, чорний гумор і філософія виживання в хаосі. Це чесна, зворушлива і подекуди смішна сповідь людини, яка не знає, як далі жити, але продовжує.

Про автора: Богдан Журавель — бойовий медик, хірург, письменник. Служить у лавах ЗСУ з 2022 року.

Битись не можна відступити. Павло Белянський

Коли не планував воювати, але по-іншому не міг.

Це автобіографічна історія добровольців: учителя, зварювальника, водія, письменника — звичайних людей, які стали воїнами. Вони прийшли в армію не за славою, а з обовʼязку. Тут — побут окопів, бої, поранення, смерть і дуже крихке військове щастя. Це жорстка, іноді незручна, але чесна проза, що бʼє просто в груди.

Про автора: Павло «Паштет Белянський» — український письменник та сценарист, співзасновник видавництва «ДІПА», військовослужбовець ЗСУ. 

Щоденник військового лікаря. Віктор Чернієнко

Хірург, який вийшов з Іловайська. І пам’ятає кожного.

Це не просто щоденник, а свідчення. Про війну, яку ще довго будуть вивчати. Про хлопців, яких уже немає. Про лікаря, що з війни не повернувся — навіть якщо фізично вижив. Дуже проста, дуже правдива книга, що не залишає байдужим.

Про автора: Віктор Чернієнко — онкохірург, військовий лікар. У 2014-му пішов на фронт добровольцем, пройшов Іловайськ, нині працює в Києві.

Мисливці за щастям. Валерій Пузік

Навіть серед руїн люди живуть, мріють, кохають

Короткі, як подих, оповідання про деокуповані села, військових і цивільних, про людей, що вірять у життя. Тут є і котики, і анекдоти, і втома, і близькість смерті. І є щастя — зовсім маленьке, але справжнє. Ці тексти — як світло в бійниці. Книжка присвячена загиблому побратиму — Максиму «Далі» Кривцову.

Про автора: Валерій Пузік — письменник, художник, доброволець, служив у 2015–2016 роках, повернувся до лав ЗСУ у березні 2022.

THE UKRAINE. Артем Чапай

Любити свою країну попри все.

Цей текст — мозаїка фрагментів: щось — буквально з життя, щось — з уяви, щось — з болю. Тут — Україна на початку ХХІ століття: дивна, химерна, втомлена, бунтівна. Це не роман, не репортаж, не щоденник — але щось дуже справжнє. Змонтоване так, що стає зрізом часу, який пережили всі ми.

Про автора: Артем Чапай — український письменник, перекладач, репортер і мандрівник. З лютого 2022 став до лав ЗСУ.

Пісня відкритого шляху. Артем Чех

Роман, у якому війна стає шляхом.

Герой книги — кріпак, який тікає з Російської імперії до Америки, але мандрує насправді всередину себе. Це роман про втечу від рабства, про подорож до свободи — історичної, національної, особистої. І попри вигадану форму — в ньому відчутно досвід війни, яку автор пройшов особисто. Цей текст читається як фільм і як пряма мова з глибини.

Про автора: Артем Чех — письменник, учасник АТО, який повернувся у ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення.

Нонфікшн:

Паноптикум. Література. Статті та есеї. Анатолій Дністровий

Війна та література.

Ця книга — збірка есеїв і літературної аналітики, написаних за 25 років. У ній — портрети авторів, погляди на літературу, міркування про культуру, Україну, світ. Але особливо вона звучить сьогодні, бо її автор — тепер на захисті України.

Про автора: Анатолій Дністровий — письменник, художник, філософ, офіцер. У 2022 році долучився до лав ЗСУ. 

69 спецій для Серця. Андрій Гудима

Жити — це теж дія. І вона має смак.

Це не просто кулінарна книжка, а щоденник людини, яка любила життя до кожної крихти. Гудима був воїном, який готував, смакував і вчив цього інших. У цій книжці — спеції радості, мудрості, турботи, щастя попри все. Її читають не для рецептів, а для того, щоб згадати, як це — жити з любов’ю.

Про автора: Андрій Гудима — письменник, волонтер, воїн. Загинув у 2022 році, так і не побачивши свою книжку.

Воєнна розвідка України. У небі, на морі, на землі. Артем Шевченко

Як ГУР стає легендою. І документує це сам.

Ця книга — збірка реальних історій про спецоперації ГУР: Азовсталь, Зміїний, Харківщина. Тут — не фантазії, а слова тих, хто був усередині. У кожному розділі — факт, відео, QR-код. Це хроніка не для майбутніх підручників, а для розуміння, як працює героїзм. Передмову написав начальник ГУР МО України, генерал-лейтенант Кирило Буданов.

Про автора: Артем Шевченко — військовий, журналіст.

Поезія:

[dasein: оборона присутності]. Ярина Чорногуз

Поезія з передової. Листи, які пахнуть порохом.

Ці вірші — не про фронт, а з фронту. Про втрати, біль, вибір. Про те, як Сіверськодонецьк і Бахмут стають новою малою батьківщиною, бо переміряні кроками. Це тиха поезія з відкритою раною, яка не стихає навіть тоді, коли мовчить.

Про автора: Ярина Чорногуз — військовослужбовиця, доброволиця, служила з 2020 року, нині — теж на фронті. Пише поезію між ротаціями.

Тюремна пісня. Олена Герасим’юк

Поезія, написана у темряві. Прочитана в підвалі. Пережита в бою.

Це збірка, в якій кожне слово важить, як постріл. У центрі — поема, що стала перформансом, а згодом — книгою. Вірші болісні, візуальні, різкі, як лінія серцебиття. Це гранична поезія, яка знає, що таке війна. І що таке любов до життя попри все.

Про автора: Олена Герасимʼюк — поетка, волонтерка, парамедик у батальйоні «Госпітальєри». Нагороджена медаллю «За збережене життя».

Народжені у волі не бояться смерті. Оксана Рубаняк

Вірші юного серця.

Оксана записує вірші прямо з фронту — між боями, між втратою побратимів і мрією про тишу. У її поезії — юність, що зустріла смерть, і життя, яке не хоче зникати. Це книжка про дорослішання через війну, про страх і волю, про любов до України — не з підручника, а з траншеї.

Про автора: Оксана Рубаняк народилася 2003 року, з 19 років — у лавах ЗСУ. Ймовірно, наймолодша поетка фронту.

Вірші з бійниці. Максим «Далі» Кривцов

Поезія, яка допоможе зазирнути всередину себе.

Прочитайте ці вірші. Побудьте поруч. Максимові вірші — це дихання з бійниці. Без зайвих слів, без пафосу, без надії на тишу. Тут є любов, трава, пил, обгорілий чай і світло зсередини. Його слова — дуже прості й дуже важливі.

Про автора: Максим Кривцов (позивний «Далі») — поет і військовий. Загинув у січні 2024 року.

Скрипниківка. Сергій Жадан

Хроніка часу, якому болить мова і любов.

У цій збірці — 51 вірш, написаний до і після великого вибуху. Це особистий поетичний щоденник, сповнений співу, пам’яті, ритму і правопису. У Жадана війна — не тема, а стан світу. Його поезія — це пульс України.

Про автора: Сергій Жадан — письменник, музикант, волонтер. З березня 2024 — військовослужбовець бригади «Хартія».