Пригодницько-історична подорож Америкою, наслідування праці Миколи Хвильового, експедиція через усі Карпати, драма київської багатоквартирки, наречена вітру — що пов’язує всі ці явища? Platfor.ma пропонує підбірку знакових книг українських авторів та авторок, які вийшли у 2024 році.
Це історія про колишнього українського кріпака Гната, який після служби на одній війні — Кримській, стає учасником й іншої — громадянської в Америці. Там наш герой зустрічається з колишнім рабом Семом, вони стають попутниками та вирушають у подорож країною. Ця книга про свободу, самоідентифікацію, боротьбу за гідність та пошуки власного місця у світі. При тому історія є поєднанням різних жанрів: це і вестерн, і історична драма, і філософський трактат, і пригодницький роман. Весь сюжет — це по суті шлях героя від імперського впливу до усвідомлення своєї ідентичності.
Софія Андрухович, «Катананхе»
Катананхе — це блакитна квітка, яку ще називають «стрілою Купідона», адже вона є сильним любовним стимулятором. Катананхе є символом чогось емоційно гострого, непохитно місцевого та потужного за дією. Адже книга саме про це — про внутрішні переживання, тілесні відчуття, взаємодію одне з одним і відновлення після сильних потрясінь. Сюжет розгортається у звичайній київській багатоквартирці через кілька років після завершення війни. Але її ехо ще довго буде лунати в коридорах і серцях сім’ї, яка знаходиться в центрі оповіді. Буденні події несподівано переплітаються з інтенсивними переживаннями, що і надає книзі динаміки, а читачам — привід для роздумів.
Сергій Жадан, «Арабески»
Продовжуючи традицію Миколи Хвильового в його однойменній новелі, письменник складає одну книгу з різних візерунків, з 12 окремих історій. Всі вони пов’язані образами, деталями, персонажами та атмосферою сучасного Харкова. Герої текстів — люди, які переживають перетворення, знаходяться в інтелектуальному пошуку та занурюють у складний вимір почуттів. У книзі багато рефлексій про свободу, боротьбу, ідентичність і просто життя. «Арабески» ще раз доводять, що навіть коротка проза може бути багатосенсовою.
Павло Белянський, «Битись не можна відступити»
Найстрашніші розповіді — ті, що сталися в реальному житті, й російсько-українська війна тому доказ. Автор з позивним «Паштет» пише про історії з фронту через особисті переживання та досвід своїх побратимів. Це різні люди — від вчителя української мови з Кривого Рогу до бандита з Херсона, які однаково мужньо взяли зброю в руки та відправилися боронити нашу країну. Письменник чесно, відверто, подекуди незручно та особливо деталізовано описує жахи війни, перші штурми, перебіг боїв, боротьбу за людську гідність, поранення та смерті побратимів, а також мінливе щастя та гумор, які допомагають протриматися.
Галина Тарасенко, «Колишнім не читати»
Це дебютний роман авторки, який вона почала писати ще на письменницькому курсі, щоб втекти від реальності — вибухів, тривог, блекаутів та емоційного виснаження. Тому і мета книги в тому, щоб трохи розвантажити психіку та звернутися до часів, коли головною проблемою в житті могло бути невдале заміжжя. Головна героїня Галя (прототип авторки) проходить всі стадії від усвідомлення до прийняття, переосмислює своє життя, мрія та бажання, та намагається розібратися в собі та світі довкола. Книжка щира та емоційна, з іронією та відчуттям спокою, якого іноді так не вистачає.
Антоніо Лукіч, «Мої думки про кіно»
Український режисер, який зняв культові фільми «Мої думки тихі» та «Люксембург, Люксембург», конвертував свій досвід у книгу. Всередині — конкретні поради, приклади, практичні вправи та творчі прийоми для того, щоб навчитися працювати зі словом. Не тільки під час створення кіно, а й у сфері письменництва. Антоніо пояснює, як пропрацьовувати структуру сценарію, розробляти діалоги, створювати драматургію та робити кожну сцену важливою. Тож видання стане в пригоді тим, хто цікавиться сторітелінгом та сценаристикою, а також будь-кому, хто хоче зануритися у кінематограф і від першої особи дізнатися, як то все працює.
Богдан Ославський, «Арка Карпат»
Автор розповідає в книзі про свій унікальний досвід — 100-денну подорож гірськими хребтами Карпат, що охоплює чотири країни: Румунію, Україну, Польщу та Словаччину. Маршрут у 2200 км мандрівник та письменник пройшов влітку та восени 2021 року. В цьому виданні він описує підготовку до самостійної подорожі, гірський побут, природні виклики на шляху та особисту трансформацію. Філософські роздуми тут поєднуються з описом регіонів Карпат: румунськими степами, болотистими польськими дорогами. затишними словацькими місцинами. А центром сюжету є не стільки сам похід, скільки трансформації та усвідомлення, з якими автор повертається до реального життя після.
Юрій Винничук, «Наречена вітру»
Письменник поєднує в одному романі дві паралельні історії. Перша — «Консул», початок XIX століття, у Львові проголошено Королівство Галіції та Лодомерії під протекторатом імператора Наполеона. Цей сюжет огортає історію швейцарського консула Маркуса фон Келлєра, який від вдови покійного письменника отримує завдання завершити його роман. Звідси та починається бурхлива й захоплива пригодницька історія з елементами трилеру. Другий сюжет — сама «Наречена вітру», сучасна Україна, бойова медикиня Дзвінка бореться за виживання на окупованій території. Вона розповідає про складні випробування, прагнення до свободи та нескореність, що робить її схожою на вітер. Автор майстерно переплітає ці два світи та створює багатошарову оповідь, за яку вже отримав безліч схвальних відгуків.
Кирило Булаховський, «Мова, що стала світовим трендом»
З початком російської агресії ми ніби стали більше цінувати та берегти те, що РФ століттями намагалася у нас відібрати — зокрема, мову. Автор розглядає українську як важливий елемент ідентичності, універсальний інструмент комунікації та творчості, культурну спадщину. Видання містить факти про нашу мову, її історичні перипетії, трансформації та місце в сучасному світі. Тож до прочитання обов’язково всім, хто хоче зрозуміти, як наша говірка формує суспільство та впливає на національну свідомість, а також як вона змінює кожну людину особисто.
Надія Супрун-Яремко, «Колядки і щедрівки українців Кубані»
Авторка багато років досліджувала мистецтво та фольклорні традиції, зокрема українців, які переселилися на Кубань. Тож ця збірка, що є частиною цілої серії, зібрала в собі нотовані та систематизовані народні пісні цієї групи людей. Всередині тексти 121 зразка зимово-обрядового календаря (69 колядок і 52 щедрівки), зафіксованого у 49 поселеннях (колишніх куренях) Причорномор’я. Ця робота не лише про музику, це й етнографічний документ, що відображає особливості культурної адаптації українців і різноманіття творчості нашого народу.
До речі, більше дізнатися про те, чому по той бік кордону подекуди говорять українською, варто тут.
Філ Пухарєв, «Це вам не естрада. Крутими стежками української поп-музики XX століття»
Це книга-дослідження історії української попмузики радянського періоду. Музичний журналіст і редактор пропонує новий погляд на так звану «українську естраду». Адже у тіні радянської ідеології насправді розвивався, культивувався та вже набував сучасних обрисів цілий світ. Від легендарних «Червоної рути» і «Чорнобривців» до історії створення гімну української столиці «Як тебе не любити, Києве мій?» та дітей діячів УНР, які винайшли вітчизняний джаз. Автор розповідає, як вплив партійної цензури тільки підбурював до експериментів, які були персональні драми музикантів і як твори минулого сформували наше сучасне.
Андрій Сем’янків, «Тонка коричнева лінія»
Поетична збірка лікаря та військовослужбовця, більш відомого за псевдонімом Med Goblin, ніби створює хронологію чинної війни через особисті переживання автора. Поруч із болем, розпачем, втомою, смертю, роздумами про життя тут абсурдність, іронія, гумор і емоційність. Завдяки цьому збірка створює зв’язок між читачем і військовим, дозволяє почути, побачити та відчути те, як «смерть ховається під ліжком» і як «дні, схожі один на одного, як близнюки».