Розкажіть, будь ласка, чому взагалі бокс?

Я сам займаюся боксом все своє свідоме життя. І син теж — чемпіон Києва, чемпіон військового інституту. Бокс — це найчесніший вид спорту. Між людьми, які колись вийшли у ринг, часто трапляється чоловіча дружба, без домішок, без чогось поганого.

А як почалася історія саме власного боксерського клубу? 

Стосовно свого клубу думка була ще давно, але якось тільки у мріях, без практичного застосування. Потім почалося повномасштабне вторгнення. У вересні я повернувся з гарячих точок з Миколаївського напрямку й прийшов у зал, де я тренуюся вже багато років — «Спартак Поділ», це найстаріший зал міста Києва, заснований ще у 1952 році. І я раптом побачив, що туди ходять й багато хлопців, які зараз на реабілітації чи на ротації. Питаю: «Як так, ви ж воювали, у вас відпустка якихось 7 днів, чому ви витрачаєте її, щоб прийти сюди й тяжко працювати?» А вони посміхаються: ну а сам ти чого сюди прийшов? 

Водночас сталася трагічна подія — один з моїх побратимів не витримав, почав зловживати спиртним і одного вечора вийшов на вулицю з 16 поверху. 

Тут у мене все склалося в голові: моя давня мрія, бокс, реабілітація, військові. І якраз з’ясувалося, що є вільна зала — гарна, велика, простора. Так у травні 2023-го почалася історія мого клубу. Окрема подяка деяким бізнесам, а особливо компанії Kernel, яка згодом підтримала цю ініціативу.

А як почалася співпраця з Силами оборони? 

Мені хотілося, щоб бійці, коли поверталися, не йшли в пияцтво чи наркотики. Щоб вони знаходили, де можна себе дуже щільно зайняти. Я багато спілкувався з представниками Сил оборони, в мене купа знайомих серед бійців, серед різних військ. Військові спортсмени-боксери та воїни, які перебувають на ротації чи реабілітації, займаються у нас безоплатно. Ще деякі представники Сил оборони з Нацполіції, ГУР, СБУ, спецпризначенці, а також їхні діти займаються платно, але зі значною знижкою. Але насправді 90% військових наразі тренуються безоплатно. 

Ви згадували, що це ще й певна форма реінтеграції та реабілітації. Але хтось може сказати: «Ці люди й так пережили насильство на війні, а тут знову треба битися, хай і по-дружньому в рингу»… 

Я починав розмову з того, що бокс, на мою думку, це — найвідкритіший вид спорту. Коли ти в ринзі, немає дяді, тьоті, мами, тата, начальника чи підлеглого, є ти, є людина. І щоб вийти на ринг, треба дуже-дуже багато працювати. В інших видах спорту ти можеш десь щось недоробити, і це призведе до того, що ти, наприклад, не заб’єш гол у футболі або прибіжиш другим в легкій атлетиці. Однак якщо ти недопрацював у боксі, тебе будуть просто бити, що явно не дуже комфортно. Тому тренуватися доводиться постійно — і тоді вже не виникає думки вживати алкоголь або наркотики. Просто немає ні часу, ні бажання. 

Тому я вважаю, що подібна реабілітація для деяких ветеранів може бути більш дієва, ніж години розмови з психологом. До речі, коли я відкрив зал, то говорив з кількома психологами — як спортивними, так і військовими. І вони всі казали, що така свого роду шокова терапія як бокс максимально зменшує ризик повернення людини до якихось небезпечних спокус. Ми працюємо вже майже рік — і у нас в залі немає жодної людини, хто почав би зловживати чимось шкідливим.

А яка історія, пов’язана з клубом або з людьми навколо нього, вас поки що найбільше вразила?

Ми все ж не так давно працюємо. Але мене загалом вражають деякі бійці, які на війні з 2014 року. Але при цьому вони знаходять сили не піти десь жалітися, а продовжувати битися за свою країну. Ще й ходять у зал та своїм прикладом тягнуть за собою молодих курсантів. Такі люди мене надихають, я розумію, що ми сильна нація, яка буде існувати ще довго. Нація воїнів і хліборобів.

— Тобто, здавалося б, бокс — це має бути в першу чергу про фізичну силу, але це і про силу моральну, душевну.  

— Якщо подивитися на історію боксу, недарма ж ним займалися у Стародавній Греції філософи — наприклад, Піфагор був чемпіоном Олімпійських ігор з кулачного бою. А у Європі боксом традиційно займалася знать, офіцери. Це спосіб виховання людини, чоловіка, жінки, який вже ніколи не забудеться. 

— До речі, у вас жінки теж займаються. Є якась історія про жінку з вашого клубу? 

— Навпроти нас є зал акробатики. І от мами приводили туди своїх 7-річних доньок, а самі йшли до нас. Я бачу, що вони з якоюсь спортивною базою — підготовлені, підтягнуті. Але зізнавалися, що їм тяжко. Кажуть: ми думали, що акробатика — це важко, а бокс виявився набагато складніше. Але загалом жінки дуже працелюбні, дуже уважні, все слухають, намагаються все ретельно зробити.  

— Якщо повертатися до військовослужбовців. Є ж розкручене ММА, є навіть профільний армійський рукопашний бій. Чому все ж бокс на вашу думку краще? 

— Я все ж віддаю перевагу чистим олімпійським видам спорту: боротьбі, боксу. Якщо брати ММА або військовий рукопашний бій, це — змішані види. І я багато разів бачив, коли приходить боєць ММА, дорослий хлопець 22-23 роки, до залу, де є підліток-боксер 14-15 років. І як цей серйозний боєць ММА має в ринзі не дуже гарний вигляд з цим тінейджером.

Якщо брати найуспішніші види спорту в історії України, то бокс точно в лідерах. При цьому в плані інфраструктури нам є куди рости — залів мало і часто вони дуже пошарпані. Чому ж тоді в нас знову і знову з’являються видатні боксери?  

Тут я не зовсім з вами згоден. В нас є і пошарпані зали, але є і хороші комерційні, є класні зали, орієнтовані виключно на спортивні досягнення, де виховують молодь. І, що найважливіше, залишилась дуже велика база тренерів. Наприклад, візьмемо Полтаву. Там немає якогось класного залу, але є свій чемпіон Хижняк, який вже багато років не залишає нікому шансів при своєму досить спірному стилі ведення бою (Олександр Хижняк — боксер-любитель, чемпіон Європи та світу, срібний медаліст Олімпіади. — Platfor.ma). Бровари — це такий боксерський стовп Київської області та й всієї України.

А що мене радує найбільше — коли в нас у PFC проходив чемпіонат Києва серед юніорів, я побачив, що в Україні вже сформувалась дійсно тренерська еліта, але молодша. Хлопці 30-50 років, які, я в це вірю, виховають багато чемпіонів та видатних боксерів. Династія боксерських тренерів не згасає, вона стає все сильнішою. А тренер — це 90% успіху боксера.   

— Цей текст, можливо, читатимуть люди,  які ніколи не займалися жодними єдиноборствами. Чому їм варто все ж зайнятись боксом, попри всі страхи, що ти прийдеш, тебе стукнуть і тобі не сподобається?

— Я не зовсім прибічник того, що треба переконувати когось щось робити, тим більше займатись боксом. Якщо ти ведеш людину до рингу, то треба за неї відповідати. Але мені дуже хочеться розвінчати міф, що бокс — це звичайний мордобій. Навпаки, це про красу спорту, про працездатність, про відданість справі, про чесність та відвертість. Я повторюсь, але недарма боксом займались грецькі філософи, люди з високим соціальним положенням, недарма чоловіки, які неодноразово стояли один проти одного в ринзі, стають друзями. Я думаю, в усьому цьому і є суть цього благородного виду спорту. 

— У мене зовсім невеликий досвід єдиноборств і боксу зокрема. Але я пам’ятаю дуже дивне відчуття, коли ти на спарингу пропускаєш удар і раптом відчуваєш не злість чи жалість до себе, а навпаки азарт. 

— Так, а ще думаєш — як зробити так, щоб наступного разу били не тебе, а бив ти. 

Записатись на тренування військовим та цивільним можна через соцмережі клубу: Instagram, Facebook або за телефоном 099 001 8372.