Активісти з Нової Каховки запустили проєкт про культурну та історичну спадщину рідного міста. Зокрема, розповідають про втілені архітектурні ідеї режисера Олександра Довженка, самобутні монументальні панно «кам’яні вишиванки», а також спростовують міфи про «російський південь».

Хоча місто будували у радянські часи, до його зведення долучились визначні українські архітектори, інженери та художники. Більшість із них належали до цвіту українського національного відродження 20-х років, пережили репресії й сталінський терор. Саме тому весь ансамбль міста витримано в українському дусі. 

На майже 200 будівлях виникають монументальні панно «кам’яні вишиванки» художника-бойчукіста Григорія Довженка як спроба записати історію українського орнаменту. Мозаїчну підлогу у Палаці культури виклали малюнком із червоних, чорних та білих кольорів, типових для українських килимів; дах виконали з полив’яної темно-зеленої черепиці, аби вона переливалась як море. 

Літній театр був оздоблений шестиметровим орнаментальним панно «дерево життя». Художник Григорій Довженко розробив та власноруч наніс на кольорове скло орнаменти для вітражів у склепіннях арок входів. Навіть завіса була оздоблена орнаментом. Саму ж Нову Каховку звели за єдиним проєктом, в основу якого лягла концепція міста-саду. Таких лише декілька у світі.

У 2011 активісти заснували громадську організацію, щоб захищати, вивчати та популяризувати локальну спадщину. Їхня боротьба була успішною, втім, через російську окупацію, постійні обстріли, а тепер ще й затоплення внаслідок підриву ГЕС пам’ятки опинились під загрозою знищення.  

«У будь-якому разі все потрібно фіксувати та описувати, відцифровувати архіви та готувати документацію. Зараз ми потребуємо широкої популяризації, аби залучити якнайбільше активів до майбутнього відновлення міста та його унікальних культурних пам’яток», — розповідає співавторка проєкту та співзасновниця Новокаховського товариства охорони культурної спадщини Єлизавета Євсєєва.