Протягом двох років команда навчала медійників/-ць із 17 областей України, поєднавши марафон фактчекінгу з менторською програмою та стипендіями. Спершу учасники/-ці проходили тренінги й слухали лекції, сформувавши теоретичну базу про протидію дезінформації, а потім за підтримки менторок підкріплювали знання практикою.

Паралельно в 13 регіонах запустили 16 клубів медіаграмотності на базі бібліотек, громадських організацій, шкіл та інших локальних установ, щоби навчити громади споживати інформацію свідомо. 

Для ширшої аудиторії ГО «Інтерньюз-Україна» запустила просвітницьку диджитал-кампанію та провела виставки, де через серію інтерактивних зон відвідувачі/-ки виконували вправи з фактчекінгу. Наскрізною темою всіх напрямів стала гендерна дезінформація.

«В основу всього проєкту ми закладали ідею, що медіаграмотність — це звичка, яку потрібно постійно підтримувати. Тут одразу виникає асоціація зі спортом та здоровим способом життя, які працюють лише якщо регулярно ними займатися. І медіаграмотність — це умовний м’яз, який теж потрібно тримати в тонусі», — розповідає лідерка проєкту Юлія Мішина.

Робота з журналістами: як фейки не доходять до аудиторій

На початку проєкту понад 100 медійників/-ць із 17 регіонів пройшли комплексне навчання. Команда не ставила за мету зробити з них фахівців/-чинь, які тільки спростовують фейки. Вони й надалі працюватимуть у своїх професійних сферах, але вже з використанням інструментів, отриманих під час навчання, — від базового фактчекінгу до дебанкінгу маніпуляцій.

Як продовження марафону весною 2024 року запустили менторську програму, поєднану зі стипендіями. Учасники/-ці створили 115 статей та відеосюжетів. А після завершення навчання одна редакція запустила власний проєкт із медіаграмотності.

Команда згадує учасницю з газети «RIA-Козятин», яка написала статтю про фейкові відео в соцмережах, де показують вуличні сутички та скупчення людей, нібито біженців, у Південній Кореї та Техасі, а видають це за локації у Києві та Вінниці. Журналістка розібрала маніпуляцію і після цього продовжила працювати з темою: почала публікувати матеріали про онлайн-шахрайство.

Інший журналіст — із харківського агентства «Хроніки» — підготував статтю про особливості пропаганди, після чого до редакції почали писати читачі/-ки зі словами: «Ми прочитали ваш матеріал і тепер перевіряємо новини». Це, за словами Юлії, один із найважливіших результатів.

Це підтверджують і відгуки самих журналістів/-ок — багато хто зазначав, що аудиторія почала уважніше читати новини.

У жовтні 2024 року команда «Інтерньюз-Україна» провела велику конференцію «ДезАут: як вибити маніпуляції за межі інформаційного поля», зібравши основних гравців у сфері: медійників/-ць, фахівців/-чинь із протидії дезінформації та представників/-ниць громадянського суспільства. 

Серед запрошених спікерів та спікерок були народна депутатка України Інна Совсун, заступник головного редактора The Kyiv Independent Олексій Сорокін, журналіст Вадим Карп’як, юристка з ШІ у ЦЕДЕМ Ольга Петрів, керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор Соловей та інші.

Дискусії охопили теми від штучного інтелекту й гендерної дезінформації до міжнародного виміру української інформаційної політики й сприйняття України за кордоном. 

Також під час конференції презентували дослідження з гендерної дезінформації та рекомендації для редакцій — як впроваджувати підходи до протидії дезінформації, як працювати з інформаційними наративами та будувати політику фактчекінгу.

Громади та клуби медіаграмотності: коли спрацювала довіра

Перші клуби з медіаграмотності ГО «Інтерньюз-Україна» запустила ще у 2023 році, а у 2024-му мережу розширили. Станом на серпень 2025 року у 13 регіонах діяли 16 осередків, які регулярно проводили заходи для підвищення медіаграмотності мешканок та мешканців громад. 

Для створення клубів обрали Вінницьку, Волинську, Сумську, Харківську, Запорізьку, Київську, Хмельницьку, Черкаську, Дніпропетровську, Закарпатську, Кіровоградську та Одеську області, а згодом доєдналися Чернівці. 

Після цього оголосили опен-кол, відібравши команди, до яких зокрема увійшли представники/-ці громадських організацій, освітяни/-ки, студенти/-ки, активісти/-ки, журналісти/-ки та правозахисники/-ці.

Наступним етапом стало навчання — шість дводенних тренінгів у Києві, головним завданням яких був розвиток медіаграмотності, навичок фактчекінгу та критичного мислення, а також вдосконалення організаційної роботи команд.

«Для нас було важливо зайти в громади й створити осередок на місцях. Щоби не хтось із Києва туди приїхав розповідати, які телеграм-канали видаляти і які медіа читати, а це робила сама місцева організація або бібліотека, які вже мають довіру. Так, у Баришівці в Київській області є ГО, яка давно працює з місцевими жінками. І за нашої підтримки вона вписала у свою роботу  ще одну тему — медіаграмотність. Тепер ці знання поступово “проникають” в громаду», — каже Юлія Мішина.

На старті проєкту кожен клуб отримав фінансування, яким вони розпоряджалися для організації заходів у громадах. Важливою частиною програми стали й експертні консультації для команд клубів. Серед тем були: брендинг та візуальна айдентика, бюджетування, івент-менеджмент, виявлення дезінформаційних наративів тощо. Зрештою за пів року клуби провели 135 заходів для майже 3000 учасників/-ць. 

«Спікери та спікерки розповідають про медіаграмотність через актуальні інфоприводи. Наприклад, навесні робили заходи до річниці Чорнобильської катастрофи та розбирали, як навколо цієї теми виникають маніпуляції. У Запоріжжі клуб ще до початку нашого проєкту створив власну просвітницьку гру — “Медіавежа”. Їхній досвід дуже відгукнувся іншим клубам і деякі навіть закупили цю гру для себе», — каже координаторка мережі Марта Беля.

Одним із найактивніших став вінницький клуб, який за весь час залучив майже 600 учасників. Він провів освітні заходи у віддалених громадах, а також започаткував Школу амбасадорок та амбасадорів медіаграмотності, яка вже підготувала 20 нових тренерів/-ок для області.

Відзначився й харківський клуб медіаграмотності. Він організував перший медіафорум для студентства, медійників/-ць і влади. Результатом став проєкт меморандуму про співпрацю у сфері медіаграмотності й інфобезпеки.

Комплексна підтримка від «Інтерньюз-Україна» та активність громад далися взнаки. Відгуки відвідувачів/-ок клубів медіаграмотності показали, що клуби буквально змінили інформаційні звички людей.

Виставка та диджитал-кампанія: навчання через взаємодію

Інтерактивна виставка «ДезАут» побувала у Черкасах, Вінниці, Чернівцях та Києві — загалом її відвідали 2441 людина. Сім «спортивних станцій» виставки мали вигляд окремих просторів, якими відвідувачів/-ок супроводжували куратори-тренери. 

На одній станції був мегадартс з секторами «Фейк» та «Факт». На іншій можна було просканувати своє обличчя і за допомогою ШІ підставити його у відео — створити умовний дипфейк і так дізнатися, як працює технологія.

Крім того, був «Музей обману» з експонатами, що символізували історичні фейки. Серед них — колорадський жук, бойовий голуб, лопата біля карти Чорного моря як алюзія на міф про те, що українці його викопали, та «пані Морквинка», яка відсилає до історії з Другої світової війни про те, що морква нібито покращує зір. Насправді ж тоді британці поширили цю інформацію, щоб приховати за словами про покращення зору пілотів використання нових радарів у своїх військових літаках. Так, відвідувачі/-ки дізнавались, як фейки вплинули на суспільну думку та навіть на наші побутові звички.

На фініші учасники/-ці заповнювали «Стіну вражень». «Найбільше запам’яталося, коли хтось написав: “Дякуємо вам із Криму”», — каже Юлія. 

У межах ширшої диджитал-кампанії команда створила 31 допис для соцмереж, 20 статей, 10 відеоексплейнерів та п’ять подкастів українською й англійською мовами. Серед тем — як розпізнати гендерні маніпуляції, як працює штучний інтелект і як використовувати його безпечно, як протидіяти російським інфоатакам тощо. Деякі відгукнулись аудиторії найбільше — зокрема, розбір фейків довкола Євробачення, упередження щодо чоловіків в Україні та роль емоджі в посиленні маніпуляцій. 

Кампанію реалізовували в партнерстві з багатьма організаціями. Наприклад, разом із ГО «Гендер в деталях» розповіли, як фейки та міфи б’ють по людях через їхню стать, гендерну ідентичність або сексуальну орієнтацію. З офіційною сторінкою фільму «Малевич» вийшла «карусель» про українського художника, якого досі називають «російським» у провідних музеях світу. 

Крім того, спільно з Projector та Українським популярним дизайном розібрали візуальні символи, які зробили радянську та російську пропаганду впливовими. А з фондом «Життєлюб» пояснили, як уберегти людей старшого віку від онлайн-маніпуляцій та допомогти їм розвинути критичне мислення. 

Подкасти виходили на майданчиках англомовного медіа UkraineWorld та Kult Podcast — їх модерував Володимир Єрмоленко. Серед запрошених спікерів та спікерок були Дмитро Кулеба, який розповів, як чинити опір фейкам і не збожеволіти в інфопросторі; Любов Цибульська, яка пояснила, чому треба краще розуміти сильні та слабкі сторони ворога; а також Пітер Померанцев, який розповів історію британського пропагандиста часів Другої світової війни та чим його досвід корисний сьогодні. 

«Ми не можемо зробити так, щоб фейки зникли раз і назавжди. Але кожному та кожній під силу вплести медіаграмотність у своє щоденне життя. І ми дуже хочемо, аби в українців та українок завжди спрацьовував цей маленький запобіжник — критичне мислення», — підсумовують у команді «Інтерньюз-Україна».

Матеріал створено в межах проєкту «Зміцнення правдивості, прозорості та демократії для протидії дезінформації», що втілюється ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки уряду Канади.