Співпраця СТАН з ActionAid почалась у 2022 році. Тоді першим кроком став перезапуск їхньої програми «Амбасадори розмаїття у Прикарпатті», яка завдяки ActionAid трансформувалася у всеукраїнську — «Молоді амбасадори розмаїття». Це тематичні воркшопи, міжнародні візити та інші корисні інструменти, що дають молоді базу для старту в активізмі.

Загалом спільно з ActionAid СТАН реалізував кілька проєктів, у межах яких команда працює з молоддю через неформальну освіту. А ще — разом із залученими експертами надає молодіжним ініціативам та громадським організаціям можливості для стажування. 

«Крім того, у партнерстві з ActionAid ми видавали гранти, завдяки чому молоді люди змогли перетворити свої ідеї на повноцінні проєкти. Для багатьох це був абсолютно новий досвід, адже вони звикли діяти як волонтери — без ресурсів. Тут же вони отримали й невелике фінансування, і розуміння механізмів звітування», — каже проєктна менеджерка СТАН Марія Келій.

Також організація надавала індивідуальну підтримку. Це була окрема активність: молоді активісти та активістки могли подати запит, щоби отримати допомогу для продовження своєї діяльності. Хтось проходив курс медіації, хтось навчався монтажу відео, хтось — англійської, комусь СТАН частково оплачував техніку для роботи.

Були випадки, коли молодь переїжджала з окупованих територій і не мала навіть комп’ютера — тоді їм виділяли кошти на купівлю ноутбука. 

«Це дуже допомагало, адже ресурси молодих активістів часто обмежені, а інколи вони повністю залежать від батьків, які, на жаль, не завжди розуміють цінність активізму: іноді не підтримують, іноді навіть забороняють. Тому ми побачили потребу в індивідуальних грантах і реалізували їх разом з ActionAid», — ділиться Марія.

Ще один компонент — міжнародні поїздки. Наприклад, учасники та учасниці програм СТАН їздили до Молдови та обмінювались практиками з розвитку громад із громадськими організаціями, які працюють із темами інклюзії, гендерної рівності та деколонізації. І зокрема — розповідали про Україну через особисті історії.

«У співпраці з ActionAid ми зрозуміли, що в організації вже є сильні практики, методи й цінності у роботі з молоддю. Але саме під їхнім якісним супроводом ми змогли доформулювати методологію програми YDA. А вже далі залучали інших партнерів, щоб реалізувати окремі активності», — розповідає Марія. 

Також завдяки ActionAid СТАН долучився до Global Platforms. Це мережа ActionAid для молодіжного активізму, що підтримує рухи, організації та окремих людей, які просувають прогресивні соціальні, політичні та економічні зміни. Так, команда отримала можливість відряджати тренерів та тренерок, які працюють з молоддю, за кордон. Хтось їздив у Танзанію, хтось — у Кенію, щоб вивчити локальний досвід і водночас розповісти активістам та активісткам з різних країн, що реально відбувається в Україні.

«Нещодавно ми мали подібну, але онлайн-зустріч, де ділились елементарними фактами: що відбуваються бомбардування, що ми живемо без світла, в кризі. Для багатьох активістів з африканських країн це взагалі неочевидні речі. Тому можливість бути голосом України — це дуже важливо. ActionAid справді цьому сприяє», — каже Марія.

Коаліція замість конкуренції

За останні два роки СТАН почав співпрацювати з іншими громадськими організаціями у межах проєкту BAF (A Network for Democracy: Building a Future with the European Leaders of Tomorrow) — так народилась коаліція, до якої входить:

‣ «СТАН» — підсилює низові ініціативи та активних громадян через неформальну освіту;

‣ Чернівецьке об’єднання «Захист», що лобіює інклюзію та доступність;

‣ «Тенет», що працює над захистом прав ромської спільноти;

‣ «Інсайт», яка займається захистом прав ЛГБТК+ спільноти.

За словами Марії, це перший досвід, коли дружні партнерства між організаціями перевели у проєктний формат: підписали меморандуми, визначили процеси й почали працювати стратегічніше. Це — теж один із результатів співпраці з ActionAid та їхньою командою в Україні.

Ба більше, якщо, наприклад, із «Захистом» вони й до того мали партнерські стосунки, для «Тенет» команда СТАН стала менторами — підказувала щодо документації, політик та процедур. Зрештою завдяки співпраці «Тенет» із молодої організації значно виріс

«З “Інсайтом” та “Захистом” ми побачили ще одну цінність — ми змогли перемішати наші цільові аудиторії. У кожної організації є своя “бульбашка”. А тут ми змогли їх об’єднати», — каже Марія. 

Завдяки цьому люди з ЛГБТК+-спільноти стали більш видимими на воркшопах СТАНу. А ті, хто не належав до спільноти, змогли солідаризуватися і навіть втілити спільні ініціативи. 

Інший приклад — ініціатива «Івано-Франківськ без перешкод». Її реалізували активісти, які не працюють у темі безбар’єрності, проте вони змогли об’єднатися і досягти конкретних змін. Тому, за словами Марії, якщо закритися у власній бульбашці, це не спрацює так ефективно, як спільність різних аудиторій.

Від амбасадорів до партнерів

Окрім інтерсекційності, одна з важливих цілей СТАНу — «вирощувати» з амбасадорів програм майбутніх партнерів. Так сталося з учасницями одного з воркшопів, які обʼєдналися в ініціативну групу, потім — пройшли стажування, а далі — зареєстрували власну громадську організацію «Молодіжне обʼєднання Мі.Ві.Вімен».

Зараз СТАН думає, як їх залучати до різних активностей та проєктів. Поки молода організація набирається досвіду і нарощує свою спроможність, вона може бути партнерською ініціативою. Щоби згодом повноцінно розділяти відповідальність.

«Тут важливо, що ми не хочемо “плодити” нові громадські організації. Від багатьох колег з інших ГО чую, що є величезний брак кадрів — вони не можуть знайти людей у команди. Ми ж зрозуміли, що можемо допомагати молодим людям долучатися до вже наявних ГО, отримувати досвід, працювати з різними темами. Ми часто радимо йти у волонтерство. Адже наша мета не в тому, щоб кожен реєстрував свою ГО, а в тому, щоб зміцнювати громадянське суспільство», — розповідає Марія.

Цьогоріч СТАН вкотре підтримав цілу когорту амбасадорів та амбасадорок, які реалізували шість важливих ініціатив лише в межах одного проєкту. Серед них — ініціатива активістів з Одещини, які створили інформаційні матеріали, щоб показати: ромська спільнота — це не лише маргіналізовані образи, а люди, які навчаються, працюють та відкривають бізнеси. 

Також цьогоріч було декілька проєктів, присвячених темі безбарʼєрності: 

‣ «Безбар’єрний двіж» у Хмельницькому, що мав мотивувати молодь включатися у розвʼязання проблем доступності;

‣ «Безбар’єрний простір» у Славутичі, де активісти залучали до подій органи місцевого самоврядування, обговорювали соціальну інклюзію, підтримку ромської спільноти, важливість відсутності дискримінації тощо;

‣ «Безбар’єрність» в Івано-Франківську, в межах якого команда розробила практичний посібник для тестування публічних просторів на доступність, провела кілька подій і створила медіаматеріал про важливість доступного середовища.

«Основна ідея зародилася ще до тренінгу, але саме в процесі навчання вона сформувалася повністю. Спочатку я пройшла дводенний тренінг про безбар’єрність у Франківську, який організовував “Захист”. Згодом ми взяли участь у хакатоні від СТАНу — там нас навчали проєктному менеджменту, фінансовим і комунікаційним аспектам реалізації проєктів тощо. Назва нашого проєкту — “Безбар’єрність для всіх”. Тобто ми взяли безбар’єрність не лише у фізичному сенсі — а й в інформаційному, економічному та інших вимірах», — ділиться Марта Олішевська, одна з ініціаторок проєкту.

Загалом шлях Марти зі СТАНом розпочався ще торік. Тоді дівчина вперше долучилась до програми Young Diversity Ambassadors як учасниця базового воркшопу. Згодом — брала участь у тематичних, співпрацювала з організацією як фотографка та разом зі своєю ініціативою «Відчайдух» проводила заходи у ресурсному центрі СТАНу в Івано-Франківську.

Цьогорічний тренінг від «Захисту» допоміг Марті заглибитись у тему безбарʼєрності. Адже раніше вона взагалі не була до неї дотична — ініціатива «Відчайдух», яку очолює дівчина, охоплює напрями культури, неформальної освіти та волонтерства. Втім, завдяки тренінгу Марта дізналася, наскільки важливо працювати з темою доступності, яка термінологія є коректною, як тестувати простір на безбарʼєрність тощо.

«Тож ми з командою вирішили взяти участь у грантовій програмі — і реалізовуємо свій задум завдяки цьому фінансуванню. Наш проєкт — це велика інформаційна кампанія, щоби люди усвідомили, що нас оточують бар’єри, і почали їх помічати. Навіть у мене самої до тренінгу були речі, які я взагалі не сприймала як бар’єри, хоча тепер розумію, наскільки вони ускладнюють життя», — каже Марта. 

Загалом проєкт складається з трьох частин. Перша — це посібник із безбарʼєрності, який команда розробила з нуля: наповнення, дизайн, структуру. У ньому є інформація про те, що таке безбар’єрність, для кого вона потрібна (спойлер: для всіх), які існують її види. 

Також у посібнику є блок про те, як впроваджувати безбар’єрність у власне життя. Команда створила карту, за допомогою якої будь-яка людина може перевірити свій день на наявність бар’єрів: від моменту, коли прокидається вдома, і до дороги в університет чи на роботу. 

Цільова аудиторія посібника — молодь. Але його адаптували для всіх — навіть давали читати меншим братам та сестрам і тестували, чи зрозумілий виклад для них. Посібник уже презентували на багатьох подіях, як-от Молодіжна алея громадських організацій на «Файному місті» та ярмарок ГО у Львові під час церемонії оголошення Молодіжної столиці Європи 2028 року.

«Щодо результатів — ми вже їх бачимо. Люди підходять, слухають, ставлять питання, щиро дивуються: “Ого, а я не знав, що це теж бар’єр”. Для мене знаковою була ситуація на “Молодвіжі”, коли до нашої точки підійшла дівчинка років 8 з мамою. Ми максимально просто і доступно все пояснили, показали посібник, пограли в ігри, показали короткометражку. І тут вона каже: “Тепер я зрозуміла. Для мене важлива безбарʼєрність”. Це було дуже зворушливо і підтвердило, що ми рухаємося в правильному напрямку», — згадує Марта.

Команда має онлайн-версію посібника, щоби поширювати його всюди, де тільки можливо. А друкована версія має обмежений наклад, тому зараз вони співпрацюють із Міською радою учнівського самоврядування в Івано-Франківську, завдяки чому посібник можна буде поширити серед навчальних закладів міста. Але на цьому активісти зупинятись не збираються. У планах — охопити й всю Україну.

Другий напрям проєкту — постерна кампанія з мотиваційною фразою «Не будь стіною, будь дверима». 

«Це про те, що безбар’єрність — про кожного з нас. Є фраза: якщо людям з інвалідністю комфортно, то комфортно буде всім. Це не лише про пандуси чи ліфти. Це і про важкі двері, які не може відчинити людина з сумками, або вузькі проходи, або відсутність зрозумілої навігації. Ми хотіли, щоб люди побачили ці бар’єри у власному житті й перестали сприймати їх як “незручності”, а називали речі своїми іменами», — пояснює Марта.

Третій напрям — відеоролик, який також пояснює важливість безбарʼєрного середовища.

«СТАН — це моя велика любов. Я дуже захоплююся тим, як команда реалізовує проєкти: з душею, відкритістю, величезною підтримкою для молоді. Вони завжди готові відповісти на питання, допомогти, проконсультувати. Я особливо пишаюся тим, що у Франківську є їхній ресурсний центр — це справді цінний простір. А програма “Молоді амбасадори розмаїття” познайомила мене з людьми, з якими ми й досі спілкуємося. Це про можливості, спільноту і дуже класний вхід у громадський активізм», — каже Марта.

Голос України у світі

Інший важливий напрям партнерств, який розвиває СТАН, — міжнародні візити. Цьогоріч організація разом із «Захистом» відвідала Копенгаген, де вони зустрілись в офісі ActionAid і планували майбутнє співпраці. Зі свого боку команда ActionAid організувала зустріч у Міністерстві закордонних справ Данії, щоби обговорити розвиток організації, роботу з молоддю та український контекст.

А під час іншої поїздки до Копенгагена активісти й активістки підсилювали знання з адвокації та розвитку рухів, пошуку союзників, а також дізнавались, як утримувати чи руйнувати певні «стовпи влади» та підсилювати інституції.

«У Копенгагені ми працювали над сторітелінгом. І це виявилося сильною стратегією. Сторітелінг найбільше працює тоді, коли це реальний досвід — а в кожного українця таких особистих історій зараз десятки. Вони можуть бути про окупацію, втрати, бойові дії. Але в кожній має бути герой або героїня, виклик, який вони долають, і результат, що дає надію. Тоді вже можна завершувати закликом. У парламенті я відкривала зустріч саме з особистої історії про втрату брата на війні. І побачила, наскільки це відгукнулося групі. Наприклад, до мене підійшли учасники з Сербії й сказали: “Нам соромно. Ми не знали, що насправді відбувається в Україні. У нас така пропаганда, що ми думали там “брат на брата”», — ділиться Анастасія Нетребицька, членкиня команди СТАН, тренерка, фасилітаторка програми YDA.

Крім того, ActionAid запропонував активістам відвідати Данський народний саміт, де також були представники з Молдови, Грузії та інших країн. Від СТАНу долучилась амбасадорка їхньої програми Ксенія Колова, яка зараз уже практикує тренерство в програмі. 

«Під час цього заходу учасники зробили перформанс “Що в сумці активістів різних країн?” Це було дуже промовисто. Наприклад, Ксенія дістала турнікет та павербанк і пояснила, чому саме це лежить у її сумці. Хтось із Грузії мав велику пляшку води, щоб розповісти, як під час протестів активістам доводилося промивати очі після сльозогінного газу. І це теж важливо: ActionAid дає молодим людям з України можливість бути почутими у світі», — розповідає Марія.

Також у 2025 році СТАН взяв участь у поїздці до Берліна. Там разом з іншими країнами українська команда працювала над створенням посібника з інструментами для роботи з молоддю за кордоном. Адже досі багато людей у світі не знають, як працювати з українцями після 2022 року. І часто їх можуть ненавмисно ретравматизувати.

Ще один важливий візит цього року — зустріч у Танзанії із Global Platforms та з активістами з Грузії, Молдови, Лівану, Палестину, Вірменії та африканських країн. Там вони працювали з темою менторства, що базується на сильних сторонах молодої людини, вивчали методи й підходи, мережувалися й обговорювали, як учасники можуть співпрацювати між собою.

«Мені запропонували долучитися до розробки сесії про травмоінформований підхід і допомогти фасилітаторам, адже у них не було людини з такими знаннями. Тож я розповіла про досвід роботи з українською молоддю, яка переживає травму і стрес, і ми разом задизайнили сесію. Також я поділилася простою ресурсною практикою про самоопіку, бо в активістському середовищі цю тему часто ігнорують. Активісти багато працюють, і ризик вигорання особливо високий. Тож ми вирішили, що це має бути частиною навчання», — каже Анастасія.

Серед активностей, які проводила Анастасія, — гра «Відкриті діалоги про мир», яку розробив Ярослав Мінкін, засновник та член правління СТАН. Вона складається з карток та різних понять, за допомогою яких учасники та учасниці й «будують мир». У такий спосіб представниця СТАНу розповідала про їхню роботу з молоддю.  

«І навіть до того, як ми почали грати, тема відновлення миру зачепила багатьох. Прийшло десь 10 людей, і ми одразу почали говорити про те, що відбувається в їхніх країнах: про жорстокість, несправедливість, про ризики для активістів, про вибори, цензуру», — згадує Анастасія.

Також проводили інтеркультурний вечір, де країни презентували себе, а Анастасія розповідала зокрема й про війну Україні.

Одну з історій, яка запамʼяталась їй найбільше, розповів хлопець із Конго, домівку якого двічі зруйнували. Він втратив свій перший дім, потім — переїхав у містечко для сімей військових, а його теж розбомбили. Згодом — переїхав ще раз, але знову втратив житло. Зараз цей хлопець — кліматичний активіст, який працює над темою затоплень у його регіоні.  

«Насправді для мене ця поїздка стала великим відкриттям, бо я мало знала про африканський контекст. Щось читала, щось чула, але живе спілкування дає зовсім інше розуміння. Вони зараз багато вкладають у те, щоб молоді люди розуміли свою роль у процесах ухвалення рішень. В африканських країнах багато несправедливості, корупційних систем, які не змінюються», — ділиться Анастасія.

Цікавим інструментом поділились учасники з Непалу — вони ставлять вистави на соціальні теми й запрошують на них політиків та людей, які впливають на ухвалення рішень. Це щось на кшталт форум-театру, де ти можеш змінювати хід подій під час вистави. У процесі вони показують, як можна розвʼязати проблему, а люди, які ухвалюють рішення, бачать це наживо та можуть взяти в роботу. 

Анастасія також фасилітувала цьогорічну поїздку амбасадорів та учасників програм СТАН у Молдову.

Протягом тижня вони досліджували місцеві організації громадянського суспільства та різноманітні соціальні простори, серед яких:

‣ «Жінка для жінки», що надає підтримку і допомагає жінкам реалізовувати власні ініціативи;

‣ квір-кафе — простір для квір-спільноти, який проводить фестиваль і різні мистецькі події;

‣ соціальне підприємство-кейтеринг, що працює з людьми з синдромом Дауна: навчає їх та працевлаштовує у маленькому містечку.

«Після знайомства з цими проєктами багато хто повернувся до України зі своїми ідеями. Наприклад, дівчина з Одеси була натхненна організацією “Жінка для жінки”. Їй близька тема підтримки дівчат з малих населених пунктів, яким потрібна допомога в самореалізації. Вона довго шукала “свою” тему, а після візиту сказала, що тепер точно знає, чим хоче займатись», — розповідає Анастасія. 

Однією з ключових точок була поїздка в EcoVillage від організації EcoVisio, що працює з молоддю в темах клімату й екологічної свідомості. Вони організували та реалізували проєкт екопоселення в селі: збудували хату з природних матеріалів, створили пермакультурні городи, вирощують фрукти й овочі без хімії. А коли побачили, що це працює й привертає увагу, ще й добудували тренінговий центр. Тепер — приймають групи й показують, як можна використовувати природні ресурси.

«Ми там робили командотворення у форматі ліплення вареників. І сталася дуже емоційна ситуація: одна учасниця з Херсона поділилась досвідом окупації. Їй тоді було 16 і разом із мамою вони працювали в підпіллі. Зараз вона створює документальні короткометражні анімації, перший називається “Атака кавунів на Херсон” — це така метафора до “бомб”. І от ввечері вона захотіла показати фільм усій групі. Він дуже торкнув власницю EcoVillage, яка сказала: “Кличте мене в Україну. Я буду вам допомагати розбудовувати ваш простір”, — згадує Анастасія.

Міжнародні візити — це не лише про обмін досвідом, а й про підґрунтя для спільних проєктів з громадським сектором інших країн. Так сталося після поїздки в Хорватію, де СТАН вивчав досвід Дому з прав людини й організації Documenta, які працюють з темою меморіалізації воєнних злочинів. Після цього вони разом подалися на невеличке фінансування і реалізували проєкт — митці з України створили роботи про війну та представили їх на виставці у Вуковарі. 

У планах організації — поїздка у Польщу, де СТАН познайомиться з Global Platforms Poland, а також — міжнародне навчання для тренерів та тренерок, яке проходитиме у кілька етапів зокрема у Німеччині та Франції. 

«Розвивати міжнародні партнерства важливо не лише для України, а й для всіх. Адже ми бачимо, що їх будують не лише демократичні держави, а й РФ, Китай та інші. Ми маємо пам’ятати про це і формувати свої зв’язки, щоби разом протидіяти пропаганді та впливу тих, хто не зацікавлений у стабільності, правах людини та свободі», — підсумовує Анастасія.

Стратегічні цілі СТАН і як їх досягти

Найближчим часом організація насамперед прагне сформувати якісну мережу випускників програм і розвинути мережування. Щоби через рік, два, три було ще більше прикладів єднання молодих людей для розвʼязання проблем на рівні громад та держави.

Друга ціль — продовжувати працювати в сильній коаліції партнерських організацій, а третя — збільшувати кількість кейсів, які показують, чого команда змогла досягти на рівні змін у державній політиці. 

«Для цього важливо, щоб у громадського сектора продовжувалося донорське фінансування, а люди мали можливість піклуватися про себе. Ми про це вже говоримо з деякими іноземними партнерами: що ми не можемо працювати “на виснаження”. Інший важливий ресурс — людська взаємодія без тотальної агресії й недовіри. Як всередині громадянського суспільства, так і між ГО, і у взаємодії з державою. Це не фінансовий ресурс, а радше моральна готовність і розуміння, що громадський сектор — не про те, щоб комусь протистояти, а про те, щоб допомогти», — додає наостанок Марія.

Проєкт «Мережа для демократії: будуємо майбутнє з європейськими лідерами/ками завтрашнього дня»» реалізується громадською організацією «СТАН» та ActionAid у партнерстві з ГО «Центр суспільних трансформацій ТЕНЕТ», ГО «Інсайт», ГО «Чернівецьке об’єднання «Захист» за підтримки Міністерства закордонних справ Данії. Проєкт є частиною програми «Молоді амбасадори/ки розмаїття».

Це програма для молоді та молодіжних працівників із посилення соціальної згуртованості для створення інклюзивного, мирного суспільства, мінімізації ймовірності конфліктів, що виникають між різними групами, та прискорення процесу інтеграції молодих людей з-поміж ВПО. Програму реалізує громадська організація «СТАН» у партнерстві з альянсом за права, рівність та міжнародну солідарність «ActionAid» за підтримки Disasters Emergency Committee (DEC), Global Fund for Children (ША), Terre Des Hommes (Німеччина) та IM Swedish Development Partner (Швеція).

Будь-які думки, викладені у цій публікації належать медіа та агенції соціальних проєктів Platfor.ma та громадській організації «СТАН» і не обов’язково відображають погляди ActionAid чи/та уряду Данії.