Дослідники довели, що білим ведмедям загрожує скорочення чисельності через органічні забруднення, що потрапляють в організм тварин з їжею і водою – внаслідок цього їхня кістка пеніса (бакулюм) стає крихкою і може зламатися, ускладнюючи розмноження.

Щоб підтримати твердість пеніса під час статевого акту, ведмеді, як і багато інших ссавців, «виростили» там спеціальну кістку – бакулюм. На формування і нормальний розвиток кісток, крім гормонів, вітамінів і мікроелементів, також впливає рівень стійких органічних забруднювачів (СОЗ), які потрапляють у воду, а потім і в організми морських тварин, якими харчуються ведмеді. Це токсичні речовини, чимало з яких використовувалися як пестициди та інсектициди. Наразі виробництво багатьох таких сполук заборонено Стокгольмською конвенцією, але деякі СОЗ є побічним продуктом різних виробництв, тому взагалі припинити їх виготовлення важко. Багато з них й накопичуються в жирі морських тюленів, які становлять основу меню білих ведмедів.

Данські та канадські біологи під керівництвом Крістіана Зонна з Орхуського університету вирішили перевірити, як впливає рівень забруднень в різних регіонах Арктики на щільність кісток, зокрема бакулюм.

Дослідники проаналізували щільність кісткової тканини в пенісах 471 білого ведмедя різного віку, які жили в різних областях північної Канади та Гренландії. Виявилося, що чим вищою була концентрація СОЗ, особливо поліхлорованих дифенілів, тим нижчою була щільність. У більшості ведмедів спостерігалася остеопенія – стан, при якому мінеральна щільність і обсяг кісткової тканини нижчі за норму і який призводить до остеопорозу. Тільки в одному бакулюмі щільність кісткової тканини була нормальною.

«Це свідчить про те, що деякі полярні ведмеді знаходяться під загрозою не тільки через зміни клімату, а й через забруднення. Ці фактори впливають на репродуктивні органи тварин і навіть, можливо, на їх здатність до розмноження», – зауважує Крістіан Зонн.

При цьому автори статті визнають, що не враховували гормональний фон і можливу різницю в харчуванні білих ведмедів, оскільки ці дані були недоступні для більшості тварин. З іншого боку, результати підтверджуються іншими вченими, які раніше знайшли кореляцію між концентрацією СОЗ і щільністю губчастої кісткової тканини у сірих тюленів та американських алігаторів.