Якщо ви замислилися про складання заповіту змолоду, то, ймовірно, живете в Україні — в умовах, коли не знаєш, що буде завтра та чи буде взагалі. Це вже не про забобони та переживання на кшталт «от напишу й одразу щось погане станеться», а про практичне рішення для того, щоб полегшити життя близьким і юридично зафіксувати свої бажання. Тож ми разом з приватним нотаріусом і кандидаткою юридичних наук Вікторією Дерев’янко розібралися, навіщо заповіт потрібен, як його правильно скласти та які є нюанси, що варто врахувати при створенні документа.
Заповіт потрібен не тільки в тому разі, якщо людина володіє розкішним палацом, має сейф з коштовностями, сімейний бізнес і великі статки. І не тільки за наявності у неї власної квартири або якихось збережень. Насправді навіть якщо вона живе від зарплати до зарплати та не має що залишити нащадкам, заповіт є достатньо функціональним документом, адже це фактично розпорядження людини на випадок смерті. Воно не завжди про визначення, кому і скільки майна перейде після цього. Через заповіт також можна висловити свою останню волю, як-от бажання бути кремованим або особливі інструкції щодо поховання.
Крім того, в ньому можна поставити умови спадкування або і взагалі позбавити конкретних людей права на нього. Так, безліч ромкомів починається з епізоду, де заможний дідусь заповідає всі свої статки онукові, тільки якщо той… І далі по списку: знайде достойну дружину, отримає спадкоємця, змінить свої звички, відремонтує той моторошний родинний будинок з привидами тощо.
Проте якщо деяке майно та спадок є, то заповіт може стати ефективним і безапеляційним рішенням для того, щоб між родичами не виникло конфліктів і непорозумінь. І щоб на думку та бажання людини зважали навіть посмертно.
Як скласти заповіт
1. Оберіть нотаріуса. Можна звернутися до будь-якого спеціаліста, державного чи приватного, на території Україні. Проте треба враховувати, що другі коштують дорожче, залежно від їхніх тарифів, — від 1 до 5 тис. грн. В той час як державні — 260 грн в середньому. Наприклад, за покликанням державні нотаріальні контори Києва.
2. Візьміть оригінали паспорта та ідентифікаційного коду. Також можна взяти документи на майно, хоч і не обов’язково. Проте це допоможе нотаріусу все проаналізувати та допомогти правильно оформити.
3. Погодьте текст заповіту. Його підготує нотаріус, виходячи з ваших побажань. Якщо вас все влаштовує, то далі ви просто підпишете документ.
4. Нотаріус посвідчує документ та реєструє в Спадковому реєстрі. Ви ж на руки ви отримаєте заповіт, викладений на нотаріальному бланку, та витяг з реєстру про реєстрацію.
От і все. Сам процес не займає більше ніж годину. Але цей час доведеться все ж витратити, адже нотаріус не може написати й затвердити щось без вас. Вікторія Дерев’янко пояснює:
Нотаріус може допомогти скласти та записати заповіт з ваших слів та на ваше прохання за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, але він не складає його самостійно без вашої участі. Ви повинні бути присутні та підписати документ особисто.
Заповіт завжди складається у двох примірниках. Один, викладений на нотаріальному бланку, залишається у заповідача. Інший — зберігається в архіві у нотаріуса, а інформація про нього міститься у Спадковому реєстрі.
Хто може це зробити
Скласти заповіт може будь-яка фізична особа, яка досягла 18 років і має повну дієздатність. Людина має бути у здоровому розумі та усвідомлювати свої дії під час складання заповіту. Якщо через фізичні особливості вона не може сама прочитати заповіт, тоді його посвідчення має відбуватися при свідках. А якщо не може підписати — має можливість доручити цю задачу іншій особі. А от обмежень щодо громадянства немає.
Самостійний заповіт
Можна скласти заповіт й самостійно, але в будь-якому випадку його треба завірити у нотаріуса, інакше він не матиме юридичної сили. Варто переконатися, що текст чіткий, зрозумілий і повністю відображає волю людини. Крім того, є безліч законодавчих нюансів, які варто враховувати. Наприклад, є таке право на обов’язкову частку в спадщині:
Відповідно до ст. 1241 Цивільного кодексу України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
Бувають випадки, коли людина не хоче одразу оголошувати зміст останньої волі, тоді вона може і має право скласти секретний заповіт. Документ подається до нотаріуса у запечатаному конверті, на якому ставиться підпис заповідача. Спеціаліст ставить посвідчувальний напис та відмітку про прийняття на зберігання секретного заповіту і скріплює його печаткою. Після отримання повідомлення про смерть людини, нотаріус визначає дату, коли буде оголошено зміст такого документа.
Що і кому заповідати
Заповіт може охоплювати будь-яке майно: нерухомість, грошові активи, автомобілі, предмети мистецтва, цінні папери тощо. Проте краще все ж прописувати окремо кожну позицію, а не зазначати на кшталт «все-все-все заповідаю…». Інакше нотаріусу доведеться самостійно перевіряти реєстри після смерті заповідача та шукати все, що можна передати в спадок. Деякі цінні речі, як-то сімейні реліквії, ще й можуть бути незареєстрованими.
Отримати все це може будь-яка фізична або юридична особа, незалежно від її громадянства та близькості з заповідачем. Тобто якщо в заповіті написано, «Всі свої мільйони я передаю тітці Кларі з третього під’їзду, яка так щиро завжди підгодовує вуличних кішок», то так тому і бути. Оскаржити таке юридично завірене рішення можна тільки через суд.
Також свої статки можна передати не конкретно людині, а організації, наприклад, благодійній. Так Генрі Форд волів розділити пів мільярда доларів між 4 157 освітніми та благодійними закладами. І саме завдяки цьому правилу маємо Нобелівську премію, адже винахідник Альфред Нобель заповів більшу частину свого величезного статку на «утворення фонду для щорічного присвоєння грошових премій за досягнення на користь людству».
Заповіт можна змінювати та скасовувати безліч разів аж до самісінької смерті. Причому у будь-якого нотаріуса, не обов’язково в одній і тій самій конторі. Новий заповіт автоматично скасовує попередній.
Пані Вікторія додає:
Якщо заповіту немає, спадщина розподіляється за законом. В першу чергу її отримують найближчі родичі (діти, подружжя, батьки). Якщо їх немає, спадщина переходить іншим родичам відповідно до черговості, визначеної законом.
До заповіту можна включити немайнові розпорядження, тобто останню волю. Або робити їх умовою для отримання спадку. Показовою є історія Фредді Мерк’юрі. Співак настільки любив своїх кішок, що присвячував їм пісні та ставився подекуди краще, ніж до людей. У своєму заповіті чоловік лишив більшу частину статку і розкішний особняк своїй колишній дівчині Мері Остін, а також додав конкретне розпорядження — продовжувати піклуватися про його улюбленців. До речі щодо поховання Мерк’юрі теж висловився в заповіті досить чітко. Він віддав перевагу кремації, а Мері попросив розвіяти його прах в місті, яке побажав залишити в таємниці від інших.
Нюанси — воєнні й не тільки
«Статистику складання заповітів не публікують відкрито. Але з початком війни багато людей звертається, щоб підготувати свої документи на випадок непередбачених обставин, тож, ймовірно, кількість таких осіб зросла», — ділиться пані Вікторія.
І хоч за загальним правилом заповіт посвідчує нотаріус, є винятки для особливих обставин. Але в усіх випадках обов’язковою умовою є присутність та підписи не менше двох свідків, а також передача документа до спільного реєстру:
– Якщо особа знаходиться за кордоном, заповіт може посвідчити консул;
– Якщо в лікарні — це можуть зробити головні лікарі, їхні заступники або чергові лікарі;
– Якщо людина знаходиться під час плавання на судах під прапором України, документ може посвідчити капітан; Начальники експедицій, відповідно, роблять це для тих, хто знаходиться в експедиції;
– Якщо мова про установу виконання покарань, заповіт може посвідчити її начальник;
– Якщо це будинки для людей похилого віку та людей з інвалідністю, то таке право мають директор та головний лікар закладу.
Проте найбільша особлива обставина в наших реаліях — війна. Для військових процедура складання заповіту трохи спрощена, адже для тих з них, які перебувають у зоні бойових дій або на фронті та не мають доступу до нотаріуса, документ можуть посвідчити командири військових частин.
«Цивільний ви чи військовий, 22 вам роки чи 50 років — якщо хочете, щоб ваше майно гарантовано отримали ваші спадкоємці, а ваша воля була належним чином виконана, то раджу усім подбати про нащадків ще за життя. Оскільки після відкриття спадщини це може перерости у судову чи бюрократичну тяганину», — наголошує пані Вікторія.