Повномасштабна війна спричинила нові виклики для охорони довкілля не лише на Півдні та Сході, а й в центральних та західних регіонах України. Якими є ці виклики? Та як ми можемо протидіяти екологічним злочинам Росії? Команда Центру стратегічних комунікацій та берлінської організації Vitsche розпитала про наявні виклики та можливі кроки з їх подолання Максима Сороку — експерта з екологічної безпеки та моніторингу навколишнього середовища, координатора мережі «Довкілля», доцента Українського державного університету науки й технологій.
З 24 лютого 2022 року Державна екологічна інспекція задокументувала понад 6 тис. злочинів проти довкілля. Загальна екологічна шкода від агресії РФ оцінюється в 65 млрд євро: забруднення повітря (19 млрд євро), забруднення водних ресурсів (2 млрд євро), забруднення ґрунтів (28 млрд євро), заповідний фонд (15,8 млрд євро).
З початком повномасштабного вторгнення Росії відбулося масове переселення людей, а також переміщення виробництв до центральних та західних регіонів. Історично склалось, що саме ці області мають вузьку екологічну нішу, вони не розраховані на таку кількість людей та виробництв. Саме через це ми спостерігаємо надзабруднення на Івано-Франківщині, Львівщині, Тернопільщині та Хмельниччині.
Водночас ми маємо принципово нові виклики на Сході України. Перший пов’язаний з небезпечними об’єктами у Сєверодонецьку, Краматорську, Слов’янську, Вугледарі, Бахмуті, Горлівці, а також на Харківщині й південніше — наприклад, Нікопольщині.
На територіях цих агломерацій завжди були зосереджені особливо небезпечні для екології виробництва. У процесі війни багато з них було знищено. Якщо до активних бойових дій контроль та нагляд за цими небезпечними об’єктами хоч якось відбувався і проблема стримувалась, то зараз ми вже маємо виклик у зв’язку з руйнацією об’єктів. Тож тепер важливо думати не просто про зелене відновлення, а про те, що робити з цими хімічно зараженими територіями.
Це найскладніше завдання України й всього світу, адже з таким не стикались навіть після Другої світової війни. Це абсолютно новий негативний досвід, тому що хімічні та коксохімічні заводи виникли вже після Другої світової. І зосереджувалися ці виробничі потужності саме на Сході та Півдні України.
Ще одна екологічна проблема, яку нам принесли росіяни, — це знищення Каховської ГЕС. Ця техногенна катастрофа пошкодила 600 тис. га територій — як половина Чорногорії або весь Бруней. Шкода довкіллю від підриву дамби сягає 3,5 млрд євро. Каховське водосховище втратило понад 70% свого об’єму — 18 млрд кубічних метрів води. Цього достатньо, щоби два дні поїти все населення Землі.
Відлуння цієї катастрофи звучатиме десятиліттями. Знищення залишків ґрунтових вод, засолення ґрунтів на Херсонщині, Донеччині, у Запорізькій області, на півдні Дніпровщині — це все не відбувається одразу. Ці процеси можуть відбутися через 5-10 років після поливу такою водою.
Одразу після підриву ГЕС ніхто з експертів не був впевнений у тому, до яких саме наслідків призведе дана подія. Прогнозували, що на цьому місці утвориться величезна пустеля, проте вже сьогодні, майже через 1,5 року після катастрофи, дно Каховського водосховища вкрите молодим лісом з білої верби. Попри всі прогнози 60 тис. гектарів цієї місцевості повертаються до свого історичного стану. Це важливо в контексті загальної шкоди довкіллю, адже ліс допомагає поглинати мільйони тонн вуглекислого газу.
Знищення лісових масивів та лісосмуг загалом залишається також однією з ключових проблем. Це відбувається внаслідок бойових дій на територіях лісосмуг, через пожежі. З початку повномасштабного вторгнення майже 900 гектарів лісів було знищено до стадії припинення росту, а 800 тис. гектарів зазнали безпосереднього впливу війни. Для розуміння масштабів — протягом 2021-2023 років в Україні було створено лише 10,9 тис. гектарів нових лісів.
При загальній площі лісів України 10,4 млн га, майже 3 млн га постраждали від бойових дій. Тільки уявіть, що спалили й зіпсували окопами три чверті Швейцарії. Понад пів мільйона гектарів лісів потребують розмінування. Україна загалом — найзамінованіша країна світу. Саперних робіт вимагають приблизно 25% нашої території, або понад 156 тис. кв. км — це майже вдвічі більше, ніж площа Азербайджану.
Необхідно вже зараз закладати відновлення лісосмуг, адже без цього в середньостроковій перспективі ми ризикуємо втратити основну нашу перевагу – сільське господарство. Якщо не буде лісосмуг, то ґрунти швидко зазнають ерозії та втратять родючість.
Максим Сорока каже, що з кожним роком поглиблюється ще й проблема браку кадрів у сфері природоохоронного спрямування. Не вистачає екологів, метеорологів, кліматологів, гідрологів і т. д. На Сході та Півдні спостерігається дефіцит таких фахівців і ніхто не знає, як їх туди залучити. Це велика проблема для зеленого відновлення.
Що робити
Очевидно, що на розв’язання екологічних проблем підуть десятиліття. Ці проблеми виникають як у зв’язку з безпосередніми злочинами Росії, так і в результаті загострення минулих викликів, розвиток яких війна лише пришвидшила. Попри це, кожна людина своїми діями може протидіяти екологічним злочинам Росії та згубному впливу на наше довкілля.
Перше, що ми маємо зробити – це перейти на ощадливий режим використання природних ресурсів. Необхідно припинити толерувати будь-які марнотратства природних ресурсів від топ-інфлюєнсерів та медійних персон.
«Бачив нещодавно трансляцію блогерки, що вела трансляцію з душу півтори години! і всі ці півтори години текла вода. А людям це подобається», — розповідає Максим Сорока.
Дефіцит прісної води глибоко відчутний в усіх областях України, тому слід економити воду. Зараз війна вже буквально змушує нас економити електроенергію, тож або ми самі навчимось це робити, або нас примусять обставини.
Необхідно сортувати сміття. Використовувати й послуговуватись тим, що вам справді потрібно, тобто зменшити своє споживання. Нераціонально витрачати ресурси — це неприйнятно. Коли в суспільстві буде сформована саме така думка, тоді ми отримаємо таку громаду, яка буде мати шанс на зелене відновлення.
З можливих кроків для підтримки довкілля, до яких може долучитися кожен і кожна – розумне використання одягу. Багато благодійних фондів приймають чистий, але вже непотрібний вам одяг та передають його тим, хто цього потребує. Шопінг у концепт-сторах та в артсекондах також вдала ідея, адже допомагає вторинному використанню одягу.
Чудовим способом підтримки довкілля є волонтерство та активізм. У кожному населеному пункті діють ініціативи, які допомагають навколишньому середовищу: від акцій з прибирання сміття до висадки дерев. До них можна долучитися як фінансовою підтримкою, так і особистою участю. Однією з найбільших ініціатив з прибирання сміття є Let’s Do It, Ukraine, а організація «Екодія» проводить постійний набір волонтерів для роботи з актуальними екологічними проєктами.
«Треба лишити всі ілюзії, що нам хтось допоможе при відновленні країни. Але не всі це розуміють», – наголошує Максим Сорока.
На Сході до звільнення територій і гуманітарного розмінування повноцінне відновлення буде неможливим, а деякі об’єкти відновити взагалі не вдасться. Важливо підтримувати баланс в екосистемі в умовно безпечних регіонах країни, де не ведуться активні бойові дії.
Через війну відбувається зміна пріоритетів і зникає баланс між сферами. «Екологічними проєктами жертвують в першу чергу. Візьміть будь-який бюджет і “о, екологічне, скорочуємо”!» — каже експерт.
Війна принесла і випадковий позитивний наслідок в контексті екології. Через відключення світла відбулось масове поширення альтернативної генерації енергетики: сонячної та вітрової. На думку Максима Сороки, за півтора року ми досягли більше результатів для енергонезалежності, ніж за останні десятиліття.
Використання сонячної, вітрової енергетики, тотальна економія традиційних джерел енергії — це все довгострокова перспектива зеленого відновлення. Кожен із нас може допомагати у підтримці навколишнього середовища навіть у такі важкі часи. Економія ресурсів, відповідальне ставлення до довкілля — це наш внесок. Коли ми об’єднані у прагненні захистити нашу землю, ми зможемо подолати всі виклики та забезпечити сталий розвиток України.
Фото обкладинки: національний парку «Святі Гори»/ REUTERS/ Томас Пітер.
