Щоночі над нашими головами розгортається ціле шоу космічного масштабу. Ще тисячоліття тому люди дивилися в небо й давали назви всім цим яскравим загадковим об’єктам: ось Велика Ведмедиця, ось Оріон, ось Арктур. Звісно, відтоді астрономія зробила незліченну кількість відкриттів. Тож тепер не лише зорі, а й купу інших небесних тіл люди знають і впізнають. І серпень — чудовий час для таких спостережень. Platfor.ma розповідає, які сузірʼя та «зорепади» можна побачити в цей час у небі над Україною, де їх найкраще роздивлятись та що в цьому процесі може допомогти.
Хоч сьогодні воєнні реалії змушують українців щодня вдивлятися в небо з острахом, а довгі хвости залишають по собі не лише метеорні потоки, пропонуємо видихнути хоча б на мить, підняти голову і подивитись у нічне небо. Обіцяємо, що навіть неозброєним оком ви побачите там красу. А як бонус — кожна зірка, «що падає», — це шанс загадати найзаповітніше бажання. До речі, так люди робили ще в давнину, адже тоді пояснити явище ніхто не міг, а отже, всі вірили, що в момент «падіння» зірки сполучають небо з землею і таким чином світ стає найбільш відкритим для земних бажань.
Правила космічного руху
Головне правило для спостережень за нічним зоряним небом — обрати найменш освітлені місця за містом. Спеціально для цього створили карту світлового забруднення, яка допоможе підшукати найбільш сприятливі локації для споглядання по всьому світу. Ну а якщо говорити про максимальне занурення, звісно, варто їхати в Карпати.
Найкращими місцями для цього в Україні є найвіддаленіші частини гір — Мармароський, Гринявський та Чивчинський масиви. Там розміщені кілька великих природно-заповідних територій, де всі зорі та метеорні потоки буде видно як на долоні навіть без додаткового обладнання. Це національні природні парки: «Верховинський» (Чивчинські гори, Івано-Франківська область), «Черемоський» (Гринявські гори, Чернівецька область) та Карпатський біосферний заповідник (Мармароський заповідний масив, Закарпатська область).
І якщо зараз ви вже одним оком почали шукати квитки в Карпати, радимо спочатку зберегти собі карту зоряного неба Північної півкулі, в якій розташована Україна, щоби точно знати, що і де шукати. На карті є найяскравіші на найцікавіші небесні обʼєкти, які можна побачити на вечірньому небі в серпні цьогоріч. Ба більше, всі ці обʼєкти спеціально поділили на групи: ті, що буде видно неозброєним оком; ті, що можна побачити просто через бінокль; та ті, для яких потрібен телескоп. А для того, щоб ваші очі були постійно пристосовані до темряви, під час перегляду карти радять використовувати ліхтарик, накритий червоним целофаном.
Повнота Місяця теж впливає на якість спостережень, адже світло від нього затьмарює багато небесних обʼєктів. Тому краще обрати ночі молодого Місяця або його останньої чверті.
Ти моя зіронька
У серпні в нашому небі найкраще неозброєним оком можна побачити, наприклад, Альтаїр — найяскравішу зорю в сузірʼї Орла, що лежить нижче сузірʼя Ліри. Зірка розташована за 17 світлових років від Землі і є однією з найяскравіших у Північному зоряному небі. В народі Альтаїр називають ще Пастухом, який в ніч на Івана Купала «зустрічається» з зіркою Вегою, або Ткалею.
Існує й стародавня китайська історія про молодого пастуха, який одружився з чарівною небесною феєю попри те, що сам був простим смертним. Після того, як богиня розгнівалась і змусила фею повернутись виконувати її роботу на небеса, чоловік вирушив туди її шукати. Але, щоб назавжди розділити коханців на небесах, богиня створила річку — Чумацький шлях, що відокремлює Альтаїр та Вегу. І тепер їм вдається бути разом лише раз на рік.
Власне, зірку Вега, що розташована за 25 світлових років від Землі, так само можна легко впізнати на зоряному небі без допоміжних приладів. Вона є найяскравішою в сузір’ї Ліри, п’ятою за яскравістю в нічному небі й другою після Арктура в Північній півкулі. Вега в серпні сяє над точкою півдня високо над обрієм — майже в зеніті. Назва зірки походить з фрази арабською, що в перекладі означає «орел (або гриф), який падає». Адже в стародавньому Єгипті та Індії сузірʼя Ліри якраз уявляли як фігуру грифа чи орла. Ну а китайська легенда про історію кохання Веги та Альтаїра нам уже відома. В Японії навіть є традиційне свято Танабата, яке щороку відзначають 7 липня, і засновується воно саме на цій легенді.
А от в сузірʼї Лебедя, що лежить високо над горизонтом у південно-східній ділянці неба, можна помітити найяскравішу зорю Денеб. Разом із Вегою та Альтаїром вона утворює «Літній трикутник», який добре видно у Північній півкулі літніми й осінніми ночами. Її відстань до Землі вимірюється приблизно в кілька тисяч світлових років, а за один день Денеб випромінює більше світла, ніж Сонце за цілих 140 років. Саме ця зірка символізує міст через Чумацький Шлях, який раз на рік допомагає Альтаїру та Везі «зустрітися» наприкінці літа.
Ще один червоний гігант, що видніється в серпневому небі на заході, — Арктур у сузірʼї Волопаса. Це найяскравіша в Північній півкулі й четверта за яскравістю на всьому зоряному небі зірка, яка перебуває на відстані близько 36.7 світлових років від Землі. Вона у 28 разів більша та в понад 100 разів яскравіша за Сонце. Назва «арктурос» у перекладі з давньогрецької означає «страж Ведмедиці». За однією версією легенди, Зевс помістив Арктура (або Аркада, сина Зевса) на небо для охорони своєї матері — німфи Калісто, яку Гера перетворила на ведмедицю (сузір’я Великої Ведмедиці). До речі, Арктур — це перша зірка, яку в 1635 році вдалося побачити вдень за допомогою телескопа.
А сузірʼя Скорпіона можна помітити в небі над Україною завдяки його найяскравішій зорі — Антаресу. Саме таку назву в 1971 році отримав місячний модуль екіпажа американського космічного корабля Аполлона-14, який здійснив третю висадку людей на Місяць. Слово Антарес також походить від давньогрецької й означає «суперник Ареса» — бога буревіїв, блискавок та війни. У давньоримській міфології йому відповідає бог Марс, а зірка, до речі, навіть своїм кольором нагадує цю планету. Антарес — це надгігант, який за діаметром майже в 700 разів більший за Сонце.
Звісно ж, головним орієнтиром на зоряному небі в Північній півкулі є Полярна зоря — саме її з давніх-давен шукали й шукають мандрівники. Адже вона — єдина зірка, що не змінює своє положення на небі й завжди вказує на Північ. В Україні її ще називають Бігуновою зорею, адже «бігун» є старою назвою полюса. Знайти яскраву Полярну зорю на небі можна декількома способами. Із семи зірок Великої Ведмедиці, яка лежить у північно-західній ділянці неба, Полярна — розташована на лінії, що з’єднує дві найвіддаленіші від ручки зорі, на верхньому боці ковша.
Так само яскраво на небі видніється Спіка у сузірʼї Діви, що разом із сузірʼям Скорпіону прямує до обрію південно-західної частини неба. Щоб її знайти, достатньо прокласти дугу через три зорі ручки ковша Великої Ведмедиці, знайти жовтогарячий Арктур і продовжити дугу далі. Відстань по дузі від Арктура до Спіки приблизно дорівнює відстані по дузі від Алькаїда до Арктура. Ось така космічна геометрія. Сама ж зірка розташована від нас на відстані близько 303 світлових років, а її вік — приблизно 12.5 млн років. Назва «Спіка» на латині означає «колос пшениці Діви», чиє сузірʼя греки ототожнювали з Деметрою — богинею родючості та землеробства, яка тримає в руках колоски пшениці.
Впіймати хвіст
Але звісно ж, не зорями єдиними. Серпень це найкращий час, щоб споглядати на неймовірні метеорні потоки. Один із таких — Персеїди. Це найпотужніший метеорний потік, назва якого походить від сузірʼя Персея. Свого піку Персеїди досягають якраз до кінця серпня. Зі швидкими та яскравими метеорами Персеїди часто залишають за собою довгі «хвости» світла, проходячи крізь атмосферу Землі, — приблизно від 50 до 100 метеорів на годину. Персеїди також відомі своїми вогняними кулями — це вибухи світла та кольору, які можуть тривати довше, ніж середня метеорна смуга.
Взагалі, що ж таке Персеїди й чому цей потік проноситься так близько? Річ у тім, що саме в цей час наша планета проходить через уламки комети Свіфта-Таттла, яку науковці відкрили в другій половині 19 століття. Саме від неї лишилися частинки космічного сміття, що взаємодіють з атмосферою і створюють Персеїди. Востаннє комета відвідувала внутрішні зони Сонячної системи ще в 1992 році. Цурухіко Кіучі, астроном-любитель і мисливець за кометами, помітив її на вечірньому небі на північ від чаші Великої Ведмедиці й виявив, що її яскравість є в 5 разів більшою, ніж у початковий звітах. Це значно підвищило активність Персеїд і через рік спостерігачі центральної Європи зафіксували від 200 до 500 метеорів на годину.
Наступного ж разу очікується, що комета Свіфта-Таттла проходитиме крізь середину Сонячної системи у 2126 році. Її ядро має діаметр 26 км, а це майже вдвічі перевищує розмір об’єкта, який, за гіпотезою, призвів до загибелі динозаврів. І хоч вона наближається до Землі лише один раз на 133 роки, через її хвіст Земля проходить щорічно. І уламки породи, які вилетіли з ядра комети, потрапляючи до атмосфери Землі, спалахують, наче зорі. Найяскравіше це явище можна спостерігати якраз у Північній півкулі.
Втім, крім знаменитих Персеїд є й інший, менш відомий метеорний потік, який можна спостерігати наприкінці серпня — к-Цигніди. І хоч їхні перші спостереження датуються ще 1879 роком, Цигніди залишаються одним із найменш вивчених метеорних явищ. Наприклад, на відміну від Персеїд, ученим так і не вдалося відшукати їхню «материнську» комету. Більшість фахівців вважають, що вона вже давно розпалася й перестала існувати.
Але у 2007 році японський астроном Масагіро Косекі помітив, що кожні 6-7 років пікова активність Цигнід зростає до 15-20 метеорів на годину. З цього науковці можуть зробити припущення, що комета перебувала на орбіті близько десятка тисячоліть. За цей час метеорна речовина розподілилася вздовж її траєкторії досить рівномірно, а в тому місці, де рухалося ядро комети, лишилося «згущення», що й проявляє себе в періоди активізації потоку. Так, до кінця серпня є можливість побачити метеори к-Цигнід щоразу, коли точка радіанта потоку в сузір’ї Дракона, що також розташовується в Північній півкулі, буде над горизонтом.
Звісно ж, на Цигнідах метеорні потоки, які помітні неозброєним оком, не закінчуються. І наступним, який вже вважають вересневим, адже він починається в останню ніч серпня, є метеорний рій Аурігід. Він походить від комети Кісса, якій потрібно близько 2000 років, щоб обертатися навколо Сонця. Коли Земля проходить крізь пил комети Кісса, на Землю випадають метеороїди — вони згорають в атмосфері на дуже високих швидкостях, близько 67 км/с, створюючи метеорний потік. Аурігіди отримали свою назву від сузір’я Візничого (лат. Auriga), що лежить також у Північній півкулі. До речі, це одне із сузірʼїв, описаних ще давньогрецьким вченим Птолемеєм. І під час метеорного потоку здається, що зірки падають буквально з Візничого.
Техніка космічного рівня
Сьогодні спостерігати за зірками й знаходити сузірʼя допомагає безліч мобільних застосунків. Наприклад, SkySafari, який розробили астрономи-любителі. Він є справжнім путівником зоряним небом і пропонує детальну інтерактивну карту з зірками, сузірʼями, планетами та іншими обʼєктами. Застосунок дозволяє досліджувати небо, направивши пристрій на нього, та надає ще й безліч інформації про ці обʼєкти. Ба більше, застосунок підтримує бездротове керування телескопом і дозволяє спрямовувати його на обʼєкти в небі безпосередньо з мобільних пристроїв.
Є й інший вже безплатний застосунок Star Chart, доступний і в App Store, і в Google Play. Він так само перетворює телефон на справжній віртуальний планетарій та допомагає ідентифікувати зірки й планети під час наведення пристрою на небо. База даних Star Chart налічує понад 12 млн зірок. Окрім простого визначення небесних об’єктів, сервіс надає детальну інформацію про зірки, планети та сузір’я. А використовуючи вбудований у пристрій GPS та компас, Star Chart точно визначає місце користувача та небесних об’єктів, які він спостерігає.
Власний застосунок має й NASA. Він містить не просто величезну кількість зображень та відео для дослідження космосу, а й пропонує можливість стежити за всіма місіями та відкриттями дослідників NASA. Завдяки технології AR користувачі можуть переносити віртуальні моделі космічних кораблів та небесних тіл у своє власне середовище. А ще — застосунок надсилає сповіщення тоді, коли Міжнародну космічну станцію можна помітити неозброєним оком у тому місці, де перебуває користувач.
А от спостерігати за метеорними потоками допомагає спеціальний застосунок MeteorActive, що містить функцію радара, який показує всю активність цих небесних тіл та допомагає планувати зручний для перегляду час. Він навіть містить розклад майбутніх метеорних потоків та днів, коли їхня інтенсивність є найбільшою. Щоб ну точно не пропустити наступні Персеїди чи Цигніди.