Розкажіть трохи про сам проєкт Spacebit – як давно з’явився та яка його мета?

Проєкт працює вже 10 років з ідеєю комерціалізувати космос, щоб ним могли займатися приватні компанії. Коли ми починали, було ще небагато саме недержавних організацій, які розвивалися у цій сфері, — тільки починав SpaceX, а про інші зараз вже нічого і не чутно. Спочатку ми хотіли розвивати тему блокчейну, але швидко її відкинули. Потім створювали платформу для космічних даних і для управління антенами спостереження за супутниками. Після цього з’явилася ідея займатися Місяцем. Спочатку в неї ніхто не вірив, тому що тоді ще не було компанії, яка могла б доставити щось на супутник Землі.

У той час започаткували навіть премію Google Lunar X Prize, за яку змагалися багато компаній з усього світу, — вона пролобіювала ідею вивчення Місяця та надавала на це фінансування. Потім Сполучені штати зацікавилися цим напрямком, виділили фінансування на державному рівні та підтримали першочергово американські компанії, звісно. Тоді Місяць став виглядати як реальність, зокрема й ми почали серйозно їм займатися. Десять років для подібного проєкту — це не так багато. Не про всі здобутки ми можемо розповідати, але в найближчий рік вже побачимо досить реальні кроки в космосі.

Я так розумію, що сама компанія почалася з вашої ідеї?

Так, я з дитинства, ще коли жив в Житомирі, хотів пов’язати своє майбутнє з космосом. У мене є навіть лист, який батьки зберегли — я там написав, що виросту та буду займатися саме цим. Спочатку я вивчав астрономію і робив телескопи, а потім співзаснував першу на українському ринку систему електронних платежів з офіційною ліцензією — компанію MoneXy. Згодом продав її, а кошти вклав тоді ще в стартап Spacebit і став займатися виключно космосом. 

Які у вас взагалі є місії? Бачила, у вас є місяцехід, що вимірює температуру зокрема та вивчає кратери. Яке це має значення?

Один з найцікавіших проєктів — це робот на ніжках, якого ми плануємо запустити на Місяць. До того подібні конструкції робили на колесах і значно більшого розміру. Він вимірює температуру та радіацію, досліджує кратери, має невеликий спектральний сенсор. Ці дані дозволяють розрахувати, як там потрібно жити та які варто мати системи для астронавтів. Тому місії з доставки вантажу роботами мають завдання розвідки щодо майбутніх планів на Місяць. Ми матимемо детальнішу інформацію для відправки вже людей, яку Америка організує, сподіваємося, за кілька років. Крім того, ми розробляємо посадкові модулі нового типу, завдяки яким можна ефективніше приземлятися на поверхню планети. 

Нещодавно ви відправляли на Місяць металеву пластину з зображенням українських прапору та мапи. Навіщо взагалі потрібна ця місія? Та чому щось пішло не так?

Ми вважаємо, що місія була успішною, але деякі нюанси завадили кораблю приземлитися. Після зльоту, ймовірно, невірно спрацював клапан — і стався витік палива. Коли таке відбувається, ракета починає обертатися. Це треба було компенсувати іншими двигунами, що, ймовірно, і зробили. Проте все одно відбулася додаткова втрата палива, якого й не вистачило, щоб приземлитися. Тож посадки не буде, а для того, щоб не множити космічне сміття, сьогодні ми плануємо направити корабель на Землю, щоб він згорів в атмосфері. Де точно — ми не знаємо, але наші підрахунки кажуть, що десь в районі Тихого океану біля Австралії. 

Однак ми долетіли до орбіти Місяця. І що важливо — український прапор там побував, а так далеко в історії він ще не заходив, це величезна відстань. Також ми зібрали всі наукові дані, що могли. Датчики були увімкнені, навіть ті сенсори, що мали працювати вже на поверхні. Ми запустили їх в польоті, тому отримали спектр цінної наукової інформації. Вже поспілкувалися з різними міністерствами та Академією наук — ми безплатно надамо ці дані Україні, щоб вчені, студенти, астронавти могли з ними працювати. Тобто Україна також долучиться до цього космічного польоту, хоч і постфактум. 

Чи могли ви передбачити, що станеться якась непередбачувана ситуація? 

Щось пішло не так, але в космосі таке буває. Ймовірність, що щось станеться, у кожній місії — 50%. Наприклад, коли летіли японці, вони врізалися в Місяць. При тому у них місія була поділена на декілька етапів. Перший — злетіти, другий — зорієнтуватися на орбіті, третій — вивести корабель на траєкторію Місяця, потім долетіти до нього й останній етап — посадка. Ми зробили все, окрім посадки, ще й увімкнули всі датчики. Тільки страховку не оформили, тому що вона дуже дорого коштує — це сума десь у 50% від загального бюджету. Тож кожна компанія вирішує для себе, брати її чи ні. 

Чи плануєте ви повторити цю місію? 

Звичайно. Зараз ми хочемо копію тієї пластини з прапором і мапою, що ми запускали, продавати. Більшу частину грошей віддамо українським дітям, які постраждали від війни, а решту — використаємо для повторного запуску. 

В майбутньому люди будуть жити не тільки на планеті Земля, а й на інших. Ми почнемо тренуватися на Місяці, потім буде Марс, далі — інші сонячні системи. Починати треба зараз і летіти в космос щось освоювати — це ключові місії щодо виживання людей як виду. Так само як раніше ми кораблями йшли до Америки й інших країн, так вже космічні кораблі будуть летіти на нові планети. 

Яка участь України у діяльності Spacebit, крім того, що засновник компанії українець?

Наша компанія почалася з Англії, зараз ми більше працюємо в Америці. В Україні у нас є філія Spacebit, раніше мали непогані проєкти, але зараз суто космічної діяльності там не маємо. Крім хіба маркетингу та більш менеджерської роботи. Проте ми сподіваємося, що зможемо це змінити в майбутньому. 

Ще до війни Україна фактично втратила можливість серйозної співпраці з Заходом. Ми підписали домовленості щодо «Артеміди» (програма NASA та партнерів з доставки людей на Місяць. — Platfor.ma). Це документ, за яким країна-підписант приймає умови, принципи та правила щодо освоєння космосу та таким чином може співпрацювати під час місій з іншими державами. Проте підпис не гарантує участь у проєктах. 

Україна повільно просувається у цьому напрямку, є надія й на інші комерційні компанії. Наприклад, є молода команда Promin Aerospace, яка хоче виробляти космічні ракети. Вони вирішили залишитися в Україні й не їхати, тому, звичайно, в умовах війни їм складно працювати. Хотілося б, щоб такі проєкти не забувалися навіть в такий важкий час. 

Зараз під час повномасштабної війни зрозуміло, чому в Україні складно працювати в космічному напрямку і, наприклад, виробляти ракети. А чому до того виникали проблеми, це ж наче така перспективна сфера?

Корупція. Причому не на рівні влади, а саме на місцях — на підприємствах. Навпаки Офіс Президента та люди, з якими я спілкувався, завжди хотіли допомогти цьому проєкту. У нас було багато спроб робити щось в Україні, але процеси стопорилися. До того ж підприємства звикли все робити так, як воно було за радянських часів, без розуміння, як розвивати компанію. На більшості заводів були саме такі настрої. Тому я думаю, що треба змінювати керівництво на місцях, щоб приходили нові та сучасні практики. 

У нас в Україні є декілька крутих технологій, як, наприклад, варіння вибухом, коли під час нього з’єднуються деякі метали. Ніде більше таких немає. Але я боюся, що щось з цих технологій може загубитися. 

Як дослідження космосу, зокрема те, що ви робите, може вплинути на людство та нашу країну зокрема?

Хочеться, щоб люди частіше дивилися на небо не для того, щоб побачити ворожі ракети, а щоб усвідомлювати своє місце у Всесвіті. І це стосується не тільки українців, а й всіх землян. Це допоможе людям проходити складні життєві етапи та, можливо, тоді війн стане менше.

Для України участь у дослідженні Місяця також має значення. Нашу місію ми планували ще до повномасштабного вторгнення — у 2021 році я подарував копію цієї пластини з прапором президенту України. Це важливо не тільки через наукові дані, це дозволить українцям подивитися у майбутнє та перенести думки на інші речі. А закордонна спільнота побачить нашу країну в іншому світлі та захоче разом робити в цьому напрямку щось цікаве. 

З якими складнощами на шляху вивчення та підкорення Місяця стикаєтеся?

Найважче — це люди. Треба знайти тих, на кого можна покластися та яким можна довіряти. Також коли робиш щось нове, то не знаєш, реально це втілити, чи це лише фантазія твоя та твоїх інженерів. Ми спочатку занадто багато хотіли виробляти самостійно, хоча в Америці компанії чимало аспектів віддають на аутсорсинг. В такому разі ти розробляєш, скажімо, тільки дизайн, а інші вже роблять відповідно до нього компоненти. Зараз ми за прикладом колег теж максимально віддаємо задачі на аутсорс, аналізуємо, що і як нам вигідніше та ефективніше зробити з іншими компаніями. 

Що ви думаєте стосовно Ілона Маска та його ставлення до України?

Ілона Маска я бачив тільки два рази в житті. Вважаю, що він спочатку зробив багато для України самостійно, зараз в нього є воєнні контракти, які він справно виконує. Щодо його висловлювань — в нього ідея фікс, що людство як вид має вижити. І він війну з Росією бачить як велику загрозу для цього. Тому і каже «Здавайтеся», бо вважає, що можна чимось пожертвувати, щоб людство в цілому продовжило існувати. Це позиція людини, яка хоче летіти на Марс, яка знаходиться в комфортній зоні і якій не треба прямо зараз захищати свою країну. 

Якими технологіями він ще може допомогти Україні, крім Старлінків? 

Нам дуже потрібно спостереження з космосу, тобто свої супутники та дистанційне зондування Землі. Він мав би допомогти нам з запусками, але SpaceX все ж комерційна компанія і робити цього не зобов’язана. Але є ще багато проєктів, що можуть нас підтримати. Думаю, переговори з ними вже ведуться. 

Як ви думаєте, чи є позаземне життя? Якщо так, то що б ви зробили, якби ваш місяцехід наткнувся на нього під час місії?

Впевнений — воно існує, просто ми ще багато про нього не знаємо. В мене немає сумнівів, як і в багатьох співробітників NASA. Якби ми зустріли прибульців, то познайомилися б, поспілкувалися та навчили їх української мови.